Сучасні українські комедії, які варто подивитися

За останні роки вітчизняний кінематограф мав чимало гучних прем’єр. Серед нових стрічок чинне місце займають розважальні комедії, які непохитно стають лідерами прокату. Нові українські комедії мають власний стиль та відрізняються гумором, зрозумілим лише для тих, хто живе у цій країні. 

Редакція Україна.info пропонує підбірку українських комедій, які допоможуть розслабитися та посміятися. 

Дике поле (2018)

Екранізацію роману Сергія Жадана «Ворошиловград», яка вийшла у 2018 році, критики та глядачі сприйняли досить прохолодно. Фільм майже непомітно пройшов для широкої аудиторії. А дарма, тому що це одна з найкращих драмедій в доробку сучасного українського кінематографу. Після повномасштабного вторгнення РФ акценти, на яких наголошує режисер Ярослав Лодигін, стали ще гострішими. 

За сюжетом, Герман, який давно живе у Харкові своїм життя, змушений повертатися на Донеччину, щоб розібратися з автозаправкою брата, який раптово зник. У рідних краях герой потрапляє у гротескну-фантасмагорію життя східного регіону зі своїми проблемами, буденністю та ставленням до чужинців. 

У фільмі чимало абсурду, гумору та сатири, яку варто сприймати через призму контексту. 

Люксембург, Люксембург (2022)

Нещодавній хіт нової зірки українського кіно режисера Антоніо Лукіча - ще одна спроба показати побутову реальність України на фоні її мешканців. У фільмі безліч влучних діалогів та протиставлень, які викликають посмішку. 

Двоє протилежних за характерами братів-близнюків дізнаються, що в Люксембурзі помирає від хвороби їхній батько. Чоловік залишив сім’ю, ще коли сини були малими. Хлопці наважуються на поїздку за кордон, щоб побачити востаннє тата. 

Якщо на початку фільм - це побутова комедія, то до фіналу стрічка цілком переходить у влучну драму. Водночас картину не варто сприймати як розважальне роуд муві. Подорож не є головним сюжетом. 

Я працюю на цвинтарі (2021)

Так уже повелося, що трагікомедії в Україні виходять кращими за комедії. «Я працюю на цвинтарі» - ще один тому доказ. Екранізація збірки Павла Белянського насичена чорним гумором, кумедними ситуаціями та нецензурною лексикою. 

Розповідь про чоловіка, який має власне бюро з виготовлення надгробків, мала б всі шанси стати комедійно-кримінальним трилером, але неймовірний фінал перевертає все з ніг на голову і змушує подивитися на головного героя зовсім іншими очима. Відмінний варіант для перегляду, коли хочеться чогось особливого. 

Зустріч однокласників (2018)

Фільм від телеканалу «НЛО TV» - комедія з досить стандартним сюжетом та жартами посереднього рівня. Водночас, вона цілком підійде для вечірнього перегляду, коли хочеться чогось легкого для розслаблення. Одну з головних ролей виконав соліст гурту «Друга Ріка» Валерій Харчишин.

Троє старих друзів вирушають на зустріч однокласників після 25 років з випуску. Дорослі чоловіки, які досягли певних успіхів у житті, водночас не надто щасливі. Але спільна поїздка змінить їх назавжди. 

Інфоголік (2017)

Ще одна молодіжна комедія створена каналом «НЛО TV» спільно з колективному «Мамахохотала». Стрічка легка та цікава завдяки оригінальній ідеї. 

Інвест-менеджер Максим залежний від новин. За споживанням інформації чоловік не помічає оточуючих, дружину та друзів. Але одного разу все, що він читає у новинах, до найменшої нісенітниці, починає справджуватися. Такий поворот подій здатний зруйнувати звичне життя головного героя.  

Я, Побєда і Берлін (2024)

Екранізація повісті Кузьми Скрябіна про незвичайну подорож молодого музиканта до столиці Німеччини довго йшла до глядача. Зйомки фільму завершили ще в 2020 році, але на широкі екрани він вийшов лише навесні 2024. 

Яскрава та легка комедія найкраще підійде для тих, хто полюбляє безтурботні літні мотиви. У стрічці очікувано багато музики та жартів різного ґатунку. Стрічка не претендує на надзвичайну оригінальність, хоча б тому, що має літературну першооснову, але для розважливого кіновечора цілком підійде. 

F63.9 Хвороба кохання (2013)

Фільм, знятий ще до того, як український кінематограф почав активно розвиватися та створювати по кілька гучних прем’єр щороку. Водночас, стрічка має оригінальну ідею, яку варто подивитися. 

За сюжетом, в українського космонавта, який здійснив одиночний політ на орбітальну станцію, виявляють венеричне захворювання. Досвідченій лікарці тепер потрібно з’ясувати, як сталося зараження та чи було воно взагалі.  

Свінгери (2018)

Українська стрічка «Свінгери» є кіноадаптацією однойменного латвійського фільму 2016 року «Svingeri». У картині знялися такі зірки як Оля Полякова та Даша Астаф'єва, а дует на знімальному майданчику їм склали визнані актори Олексій Вертинський, В’ячеслав Довженко та Михайло Кукуюк. 

До картин, в яких обігрують тему сексу та стосунків, завжди завищені очікування. Виправдовують їх досить рідко. «Свінгери» один з таких випадків. Проблемою фільму стала навіть не відсутність відвертих інтимних сцен (на які розраховуєш з такою назвою), а посередня акторська гра касту. Ситуацію рятує лише пацаватий персонаж Кукуюка, який цілком взяв на себе відповідальність за гумор. Лише заради його монологів та імпровізацій стрічку варто глянути.  

Читайте також:

• Море, сонце, пляж: фільми про літо для тих, кому відпустка тільки сниться
• Головна білявка Голлівуду: кращі фільми з Марго Роббі
• Невигадана історія: 5 біографічних драм, в які важко повірити
• Чаклунство, привиди та загадки: 5 містичних фільмів, які лоскочуть нерви
• Фільми про космос: 7 фантастичних (і не дуже) стрічок
• Не Дюною єдиною: 5 фільмів з Тімоті Шаламе, які варто подивитися

Автор – Михайло Чорнопиский