Олександр Богомазов – «український Пікассо», авангардист зі світовою славою

7 квітня 1880 року у Ямполі, нині Сумської області, народився Олександр Богомазов – авангардист, педагог і теоретик живопису, який мав звання «українського Пікассо».

Батько художника не мав зв’язку із мистецтвом. Працював бухгалтером на цукровому заводі Харитоненка, мав статус купця. Хлопець не знав своєї матері, адже вона покинула його ще маленьким, вдруге одружившись.

Під час навчання у гімназії почав проявляти цікавіть до живопису. Однак батько називав його роботи мазнею. Саме за його установою Олександр Закінчив Херсонське сільськогосподарське училище за фахом агронома. Та мистецтво не залишало юнака у спокої. Отримавши підтримку дядька, він переїхав до Києва і вступив до Київського художнього училища у віці 21 року.

У столиці Богомазов був учнем Олександра Мурашка та Івана Селезньова. Це був період, коли у закладі здобули освіту Олександра Екстер та Олександр Архипенко.

Через участь у страйках в 1905 році навчання юнака виключили з училища. Однак талановитого студента запросив до своєї студії один із викладачів – Сергій Світославський. Саме тоді Богомазов увійшов до соціалдемократичної партії та розпочав роботу над журналом «Шершень».

Повернення до Києва

Експедиція до Криму влітку 1908-го стала новим подихом у творчості. Богомазов намагався стати учнем Московського училища, але не зміг скласти іспит. У цей час він знайомився із новітніми європейськими методами живопису в приватних студіях Федора Рерберга і Костянтина Юона.

Художник знову повертається до Києва, де починає тісно співпрацювати з метрами авангарду – Михайлом Ларіоновим, Олександрою Екстер та Володимиром Бурлюком. У 1908 році мистецьке життя Києва сколихнула спільна авангардистська виставка «Ланка».

У 1914-му світ побачив знаменитий трактат «Живопис та елементи» Олександра Богомазова, у якому йшлося, що в основі новітнього мистецтва лежить рух, динаміка і ритм. «Світ сповнений енергією руху і спостережливе око бачить динаміку навіть у статичному предметі («гора насувається», «рейки тікають», «стежка в’ється»), - переконував він. Цю роботу він присвятив своїй дружині Ванді Монастирській, яка зуміла зберегти спадщину митця.

Період Української революції (1917-1921) став для Богомазова часом викладацтва. Він долучається до створення ескізів для українських банкнот. Займається ілюстрацією книг, малюванням плакатів та оформленням святкових подій. Вважається співзасновником Кустарного Товариства та Першої Артілі Художників, першим секретарем Профспілки художників Києва.

Останні вісім років, до смерті у 1930 році, працював у Київському художньому інституті (сьогодні Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

Митці зібрали кошти для того, щоб увіковічнити пам’ять художника, однак їх передали на будівництво літака «За Владу Рад» та на культурне просвітництво у колгоспі на батьківщину митця.

Життя Богомазова згубив туберкульоз. Вдова із неповнолітньою донькою залишилися без жодних заощаджень, а радянське мистецтво практично викреслило ім’я «українського Пікассо».

Творчість Богомазова

Спадщина Олександра Богомазова довгий час зберігалася в рулонах у кімнаті тісної квартирки на Святошині. Відомо, що туди їх перевезла вдова художника у часи нацистської окупації Києва. Згадки про нього були лише у період хрущовської «відлиги» - у 1966-му відбулася перша персональна виставка Олександра Богомазова.

Сьогодні Богомазова вважають одним із найвідоміших авангардистів у всьому світі. Роботи українця експонуються у музеях і приватних колекціях Лондона, Нью-Йорка, Венеції, Цюріха, Токіо, Сан-Франциско, Загреба та інших міст планети.

Шедеври Олександра Богомазова

Читайте також

• Серж Лифар – українець, який змінив світовий балет
• Василь Тарновський – український меценат, який позував Рєпіну для картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану»
  
• Рєпін, Малевич, Айвазовський та Куїнджі – українські художники, яких Росія видає за своїх 
  
• Історія українки, що створила балетну пачку, отримала «Оскар» і віртуозно втекла з СРСР