Серж Лифар – українець, який змінив світовий балет

Серж Лифар народився 1905 року в Києві – місті, яке переживало одну із найтрагічніших епох. Після Першої світової більшовики захопили владу в Україні, встановивши режим терору.

Його сім’я, що мала українське селянське коріння, володіла будинком в центрі Києва. Там хлопець уперше познайомився з музикою, яка визначила його подальше життя.

Втеча з України та порятунок в Парижі

Після захоплення Києва більшовиками в 1920 році родина Лифарів опинилася в скрутному становищі. Сам Серж, боячись арештів і репресій, вирішив тікати. Через Одесу та Стамбул він дістався Парижа, де спочатку навіть працював прибиральником у театрі. Але його талант не залишився непоміченим.

Незабаром Лифар став учнем балетного продюсера Сергія Дягілєва та отримав свій шанс на велику сцену.

Король танцю

Серж Лифар не просто став яскравою зіркою світового балету – він справді змінив його хід. У час, коли класичний балет у Франції здавався вже дещо застарілим і втрачав свою популярність, Лифар вдихнув у нього нове життя. Він повернув на сцену велич і чистоту класичних рухів, які, здавалося, вже відійшли в минуле.

Водночас він не боявся експериментів. Його стиль вирізнявся більшою експресією, потужністю та силою, що робило виступи по-справжньому захопливими. Саме Лифар започаткував нову еру в балеті, де техніка поєднувалася з емоцією, а традиції сміливо доповнювалися нововведеннями.

За свою кар’єру він створив понад 200 балетних постановок, багато з яких стали класикою. Його ідеї, творчість і підхід назавжди змінили балет.

Суд та повернення на сцену

Під час Другої світової війни Лифар залишився в окупованому Парижі, працюючи в Гранд-Опера. Він мав контакти з німецьким командуванням, а в 1941 році отримав з рук Геббельса кошти на театр.

Після звільнення Франції це принесло йому звинувачення у співпраці з нацистами. Його усунули з посади, а в пресі з’явилися матеріали про зв’язки з окупантами. Але друзі стали на його захист – Пабло Пікассо свідчив на його боці. Зрештою Лифаря виправдали. Він повернувся в балет.

Лифар товаришував і співпрацював із найвидатнішими діячами того часу.

• Коко Шанель – створювала костюми для його балетів.
• Жан Кокто – французький поет і драматург, який захоплювався його мистецтвом.
• Пабло Пікассо – створював декорації для спектаклів.
• Марк Шагал – франко-білорусько-єврейський художник, який вплинув на розвиток авангарду. Створював декорації для постанов Лифаря.
• Сальвадор Далі – художник-сюрреаліст. Мріяв створити декорації до балетів Лифаря.
• Шарль де Голь – національний герой Франції та президент країни. Кілька разів пропонував Лифарю французьке громадянство.

Україна і Серж Лифар

Попри світову славу, Серж Лифар мріяв повернутися на Батьківщину. Він писав листи, сподівався на запрошення. Але радянська влада не пробачила його втечі. Повертатися заборонили.

Перед смертю він заповів, щоб його серце поховали в Україні. Але його остання воля так і не була виконана.

Серж Лифар – це суперечлива постать. Його вклад у мистецтво беззаперечний, проте вибір та вислови, які він робив у буремні часи, залишили відкриті питання.

Митець залишив по собі цікаву спадщину. Площа у Парижі носить його ім’я. Він реформував класичний балет, змінивши його навічно. Рідний Київ теж закарбував його в пам’яті, адже Київська опера започаткувала премію його імені. Київрада під час декомунізації перейменувала його іменем вулицю в Деснянському районі, неподалік коледжу хореографічного мистецтва «Київська муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря». Публічна бібліотека імені Лесі Українки зберігає понад 800 рідкісних видань, які були частиною величезної колекції Сержа Лифаря. Ці книги столичній бібліотеці передала вдова Лифаря – графиня Ліліан Алефельд.

Читайте також: Історія українки, що створила балетну пачку, отримала «Оскар» і віртуозно втекла з СРСР.

Раніше ми розповідали про Василя Тарновського – українського мецената, який позував Рєпіну для картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

За матеріалами Інституту національної пам'яті