Рєпін, Малевич, Айвазовський та Куїнджі – українські художники, яких Росія видає за своїх

Українські художники відомі на увесь світ. Але чимало інформації про них спотворено, переписано, «підігнано». Століття за століттям росіяни привласнювали українських митців. Присвоювали найвідоміші картини і творчість. Хоча добре знали їх походження та українське коріння. Нещодавно фахівці музею Метрополітен у Нью-Йорку відновили історичну справедливість: Ілля Рєпін, Іван Айвазовський та Архип Куїнджі по-праву стали українськими митцями. А музей Стеделік в Амстердамі назвав Казимира Малевича українським авангардистом.

Ілля Рєпін

Ілля Рєпін народився у Чугуєві Харківської області – 5 серпня 1844 року. Увесь світ знає його завдяки картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

Батько художника мав козацьке коріння, про що говорило його прізвище – Ріпа. Мати, Тетяна Бочарова, походила із родини військових. Сім’я займалася розведенням коней, бабуся художника була власницею постоялого двору.

Ще з самого дитинства Ілля захоплювався малюванням. Вчився топографії та іконопису. Розмальовував стіни у храмах.

У 1863 році українець Рєпін вирішив, що прийшов час підкорити Санкт-Петербург. Там він приступає до досить посередньої роботи – фарбування дахів, вікон та відер. Разом з тим, починає навчання у малювальній школі Товариства заохочування художників. Талановитого юнака помітив художник Крамской. До петербурзької  Академії мистецтв вступив із другої спроби, проте закінчив її із золотою медаллю. Протягом шести років проходить стажування у митців із Парижа.

Рєпіна називають частиною культури Російської імперії, хоча сам художник ніколи не розривав зв’язків із Україною. Про це говорять його картини. Зокрема, одна із найвідоміших – «Запорожці». Натхненником до її створення став дослідник козацької історії Дмитро Яворницький – друг Іллі. На полотні він отримав свою «роль» – писаря у центрі композиції.

Картина "Запорожці"

Рєпін купив собі маєток під Петербургом саме за кошти, отримані від продажу картини. Там він мешкав до своєї смерті.

У 1915 році Ілля Рєпін приїхав у Чугуїв, що на Харківщині. Митець хотів облаштувати на своїй батьківщині «Діловий двір» – місце, де могли б творити художники. Тaкож він допомaгaв Спілці обрaзотворчих мистецтв ім. В. Верещaгінa в м. Миколaєві, був повaжним членом Київської літерaтурно-aртистичної спілки, Київської спілки стaровини й мистецтвa.

В Іллі Рєпіна навчалися такі українські художники: онук Тараса Шевченка Фотій Красицький, Микола Пимоненко, Ігор Грабар, Іван Макушенко, Олександр Мурашко.

«Козак-бандурист із хлопчиком-джурою» та «Зустріч гетьмана» стали полотнами, над якими Рєпін працював у останні дні свого життя. Також він планував картину «Гопак», але не судилося… Розповідають, що коли митець був прикутий до ліжка, то постійно малював лівою рукою у повітрі (права була паралізованою).

30 вересня 1930 року Ілля Рєпін помер. Він заповів, щоб поховали його без труни на території маєтку. Так і зробили. Хоча після розпаду Російської імперії могилу перенесли у місто Куоккала (Фінляндія).

Іван Айвазовський

29 липня 1817 року у Феодосії народився Іван Айвазовський. Родина вірменського походження мешкала у Криму. Мати переїхала на півострів із Галичини, батько був крамарем. Тому і не дивно, що при народженні малюк отримав ім’я Ованес Айвазян.

З дитячих років Іван любив музику, грав на скрипці. У будинку часто бували мандрівні бандуристи, тому з роками хлопчик почав повторювати їх мелодії. Малювання теж захоплювало Івана. Але грошей на фарбу у сім’ї не вистачало і хлопець творив вугіллям – розмальовував стіни у хаті.

Архітектор Яків Кох помітив талановитого юнака та подарував йому перші олівці і папір. Твори Івана показали очільнику Феодосії, саме він допоміг вступити до гімназії.

У 1833‒1837 роках Айвазовський навчався в Петербурзькій Академії мистецтв. Це був період, коли там також здобували освіту українські художники Ілля Рєпін та Архип Куїнджі.

Академію юнак закінчив на відмінно, що відкрило йому можливість до подорожей. Протягом шести років він побував у Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Нідерландах та Швейцарії.

Врешті, художник повернувся до рідної Феодосії у Криму. Де й помер 2 травня 1900 року.

У творчому доробку Айвазовського понад 6 тисяч картин. Мав фотографічну пам’ять, що дозволяла йому творити не з натури, а у майстерні. Він був художником-мариністом, оскільки дуже любив море. Художник розробив проєкт для власного будинку, який звели на березі моря.

Увесь світ захоплюється роботами Айвазовського: вони дивують яскравістю та експресією. Говорять, що колись його навіть звинувачували у «нечесних прийомах живопису» через використання «особливих фарб». Після таких звинувачень Іван, як правило, влаштовував відкриті майстеркласи, котрі доводили його талант.

Картина "Дев'ятий вал"

Найвідоміші картини Айвазовського

• «Дев’ятий вал», 1850 рік
• «Ялта», 1838 рік
• «Чорне море», 1881 рік
• «Огляд Чорноморського флоту», 1849 рік 
• «Український пейзаж із чумаками при місяці», 1869 рік
• «Веселка», 1873 рік
• «Буря на морі вночі», 1849 рік
• «Серед хвиль», 1898 рік
• «Неаполітанська затока», 1841 рік
• «Місячна ніч у Криму», 1859 рік 

Хоча Айвазовського називають мариністом, але у його доробку багато творів з українськими мотивами степу і поля, Дніпра, чумаків, весілля…

Айвазовський дружив із Пушкіним, навчався у Російський імперії, але завжди розмовляв українською мовою та ідентифікував себе як українець.

Особливе місце у творчості художника займає полотно «Пожежа Москви». Іван показав власне бачення пожежі 1812 року, коли до міста увійшов Наполеон. І картина розповідає не про психологічний стан героїв, а про ефект московського апокаліпсису – міста, що палає у вогні.

Архип Куїнджі

Архип Куїнджі народився у Маріуполі 27 січня 1841 року. Ставши сиротою у 6-річному віці, почав важко працювати. Підробляв пастухом, будівельником, помічником фотографа… Навчання хлопцеві зовсім не подобалося. Він не дотримувався дисципліни та прогулював уроки. Проте повністю пірнав у малювання. Його «творіння» можна було побачити як у шкільних підручниках, так і на парканах.

Колись Архип працював у одного хлібороба. Той і помітив талант юнака. Саме він порадив їхати до Криму. У Феодосію, щоб навчатися у Івана Айвазовського.

Кримська краса приголомшила Куїнджі, надихнувши його на створення картин «Море. Крим», «Ай-Петрі». Проте художнику так і не судилося навчатися у Айвазовського. Іван не побачив у ньому таланту. Спершу доручив змішувати фарби, потім – фарбувати паркан.

Архип був ображений таким ставленням та вирішив переїхати до Академії мистецтв у Петербурзі. Туди його прийняли із третьої спроби. Завдяки картині «Татарська сакля у Криму» (не збереглася донині), отримав звання вільного художника, а згодом склав іспит і отримав диплом.

Головним творінням свого життя митець назвав «Місячну ніч на Дніпрі». Куїнджі умів поєднувати різні кольори фарб на хімічному річні. Наприклад, для створення темряви використовував фарби, що містили бітум.

У 1880 році Куїнджі відкрив виставку, на якій експонувалася лише ця одна картина. І жителі Санкт-Петербургу стали у довгі черги, щоб її побачити. Темрява у кімнаті, кілька ліхтарів та унікальна техніка живопису вразили глядачів. Через це митця навіть звинувачували в магії.

Картина "Місячна ніч на Дніпрі"

Завдяки своїй творчості Куїнджі зміг розбагатіти. Проте життя його було досить скромним. Частину доходу Архип витрачав, щоб підтримувати молодих талантів. Був хорошим підприємцем. Зокрема торгував землею у Криму. Частину статків отримали його учні та церква у рідному Маріуполі. Дружина отримала хорошу пенсію. Відомо, що до заповіту були внесені всі імена живих родичів

Художній музей імені Архипа Куїнджі у Маріуполі відкрили у 2010 році. У березні росіяни 2022-го росіяни знищили музей, а картини Куїнджі – викрали.

Казимир Малевич

23 лютого 1879 року у Києві народився Казимир Малевич. Засновник супрематизму, авангардист і автор чи не найвідомішої картини – «Чорний квадрат».

Родина Малевича мала польське походження. У ній виховували 14 дітей. Батько працював на цукровому заводі, тому мріяв, що син перейме його ремесло. Мама підтримувала творчі задатки і купила Казимирові фарби та пензлі. У Білопіллі Харківської губернії хлопчик вперше познайомився із художниками. Тоді там працювали митці із Петербурга – писали ікони.

Малевич таки здобув агрономічну освіту, проте потім вступив до Київської художньої школи Миколи Мурашка.

Художник вмів вишивати, а також створював ескізи, зa якими потім мaйстри нaродного промислу робили вишивки. Вишиті шaрфики, подушки, хустки і скaтертини, створені в селі Вербівкa нa Київщині, потім продaвaлися в Києві, Москві і Берліні.

Відомо, що протягом десяти років Малевич працював на Курсько-Московській залізниці. Там і продовжував малювати.

До Московського училища живопису не вступив із першої спроби. Проте познайомився із архітектором Іваном Рербергом. Його роботи вперше з’являються на художніх виставках.

«Кубофутуристичний» нaпрям у творчості Мaлевичa припaв нa почaток Першої світової війни. 1913-го він оформлювaв постaновку футуристичної опери «Перемогa нaд Сонцем». Нa теaтрaльній сцені вперше було предстaвлено «Чорний квадрат», створений Мaлевичем як декорaція до спектaклю. Це був почaток супремaтизму (нaйвищого етaпу у мистецтві). «Супремaтизм, – зa визнaченням Мaлевичa, – мaв у своєму розвитку три ступені чорного, кольорового і білого».

Картина "Чорний квадрат"

Радянська влада двічі заарештовувала Казимира Малевича, вважаючи його творчість незаконною.

У доробку художника – тема Голодомору. На картині «Де серп і молот, там смерть і голод» можна побачити три силуети, голови яких закриті серпом з молотом, хрестом і труною.

Малевич помер у Санкт-Петербурзі 15 травня 1935 року.