За Україну воює Ісус з Волині

Офіцер 24-ї ОМБр імені короля Данила із селища Стара Вижівка, що на Волині, – відомий від народження. Батьки дали йому ім’я Ісус. Хлопець пояснює, що 25-років тому, коли він народився, він був першим в Україні та Європі з таким ім’ям.

Історію Ісуса Коржова розповідає видання «Вісник».

Назвав сина на честь Бога

Про історію кохання батьків Ісуса Коржова писали ще у кінці 1990-х – початку 2000-х. Так, газета «Сегодня» 6 січня 1999-го писала, що батько Ісуса Андрій Коржов у 22 роки потрапив у тюрму. П’ятнадцять років він провів у в’язницях Одеси, Сокаля, Львова. Там пережив перебудову, проголошення України незалежною. Відомо, що у 1989 році віруючим дозволили бувати у в’язницях, саме тоді ув’язнені почали змінювати своє життя і відкривали серце Богу.

«Я нікому не був потрібен. Усі забули про мене, але я прислухався до слів віруючих, які приходили до нас... Довгий час вагався, не міг зосере­дитися... І я увірував. Розумієте? А Він мені пробачив», – розповідав журналістам Андрій Коржов, батько Ісуса Коржова.

Він був одним із перших, хто 1994 року у Львівській колонії суворого режиму прийняв хрещення.

Із майбутньою дружиною Ларисою зі Старої Вижівки Андрій познайомився наприкінці 1996-го, йому ще залишалося сидіти понад рік. Пів року вони лише листувалися і жодного разу не бачилися.

Вінчання було скромним – тісна кімната мало нагадувала палац урочистих подій. Щоб побути удвох, молодятам надали на три дні спеціально відведену кімнату.

Згодом, коли у подружжя народився хлопчик, його батько виконав обітницю. Правда, через трохи дитині дали ще й інше ім’я – Назар, тобто, Ісус із Назарета.

«Від сина я не приховуватиму свого минулого. Бог дав мені мудрість, наче я і не відбував покарання. А свого Ісуса, звичайно, хотів би бачити насамперед чесною людиною», – казав Андрій Коржов.

Згодом у родини народилося ще шестеро дітей.

Їздить на Хаммері, управляє дронами…

Найстарший їхній син, Ісус, став військовим. Нині він – старший лейтенант, командир розвідувальної роти 24-ї ОМБр імені короля Данила. Його бойовий шлях почався ще до повномасштабного вторгнення.

З 2017 року він служив контрактником у 80-й десантно-штурмовій бригаді. Був з нею в АТО. Хлопця запримітили і запропонували іти вчитися на офіцера. Одеську військову академію він закінчив уже під час повномасштабного вторгнення. Тому відразу потрапив на фронт.

На офіційній сторінці 24-ї бригади розміщено інтерв’ю з Ісусом-Назаром Коржовим. У ньому він розповідає коротко історію сім’ї, про те, як над ним глузували у школі: називали «святим», питали «чи знає Люцифера». Про все це він згадує з усмішкою. Також він розповідає про бої під Кремінною, Бахмутом, Херсоном.

«Сказали нам іти наступати вздовж Дніпра, 30 кілометрів проламати. Ви що, смієтеся?! Та які 30 кілометрів?! Ми ж все вивчили: тут така лінія оборони, тут танки, тут резерви… Та куди? Нє-нє… Ми до останнього думали, що нас на смерть тупо відправляють. І от ранній ранок: «Вперед!» – і ми вклинюємось в передній край. Ми перші, потім наступний батальйон, потім ще один… По нас працювала артилерія, ланцети, летіло все. А ми проламали передній край, у нас був тільки один трьохсотий (поранений, – авт.). Ми пройшли 30 кілометрів на самому характері…», – розповідає Ісус Коржов.

Ісус-Назар Коржов – офіцер нової формації. Він двічі був поранений, але після лікування знову ставав у стрій. Їздить на Хаммері, може управляти дронами, які називає пташками.

«У нас немає такого ресурсу, як у Росії. Привезли «м’ясо» 100 тисяч – і вперед. Запитав одного полоненого, чоловіка років 58-ми: «Що ти тут робиш?» «А у нас, – каже, – немає варіантів. У бою можна до вас у полон потрапити. А якщо побіжимо назад, то свої розстріляють». У них там загранзагони стоять. От вони лізуть і лізуть вперед… Якщо я не буду з ними воювати, то моїй сім’ї не поздоровиться. Вони ж заходять без розбору, все навколо у селах і містах зносять до фундаментів і кажуть: «Ми вас освободили». Тому ми мусимо тут воювати, щоб зберегти своє майбутнє і майбутнє своїх рідних. Мусимо давати опір і знищувати ворога», – каже військовий.

Ісус Коржов переконаний, що ворога в Україні чекає тільки смерть.