«Розумів, що ногам кінець». Історія воїна, який вчиться жити з протезами після важкого поранення

27-річний Денис Кочерга із села Знаменівка, що на Дніпропетровщині, до повномасштабного вторгнення працював електрозварювальником. Коли почалася велика війна, його дівчина вже була вагітною. Однак це не зупинило хлопця від бажання мобілізуватися. Він потрапив у 17-у окрему важку механізовану бригаду ім. Костянтина Пестушка, де служив на посаді головного сержанта взводу. Наприкінця літа 2022-го Денис одружився на своїй Наталії, а вже за кілька тижнів у подружжя народився син Владик. Нині захисник проходить реабілітацію в Центрі UNBROKEN та вчиться ходити на протезах.

Його історію розповіли на сторінці UNBROKEN.

Тяжкого поранення захисник зазнав цьогоріч у березні на Сумщині. Разом з побратимами вони їхали на нову позицію, як раптом машина наскочила на протитанкову міну. «Я сидів поруч із водієм і якраз ми моїм колесом наїхали. Клацнуло і стало все біле. А потім я вже почув крики і прийшов в себе. Мене намагалися витягти з машини, і я бачив, що мої ноги пережовані. Слава Богу, що всі інші залишилися цілі, обійшлися тільки контузіями. Мені трішки не пощастило», — каже Денис.

«Пережовані» ноги захисникові ампутували відразу – ще в польовому шпиталі. А за кілька днів важкопораненого евакуювали до Львова – у Центр UNBROKEN.

Пацієнт мав відкриті інфіковані кукси, які хірурги очищали за допомогою VAC-терапії, а згодом процес загоєння ще ускладнився невромами, які лікарі мусили відсікати.

Крім того Денис отримав термічний опік правого ока. Аби загоїти око, лікарі покрили його кон’юктивою, яку згодом офтальмологи видалили. Виникло ускладнення у вигляді катаракти, тому медики замінили мутний кришталик.

Весь цей час поруч із захисником була його сім’я. Каже: «Дружина поруч, обійме, поцілує. Син бігає і грається зі мною. Це дає колосальну підтримку. Якби не вони, я б зійшов з розуму, чесно».

Після загоєння кукс у Дениса почався активний період реабілітації з фізичним терапевтом. Нині військовий вже повноцінно опанував тимчасові штучні кінцівки.

«Я адаптувався. Майже повернувся до нормального життя. Ходжу без милиць. Одну беру лише для підстраховки. Чекаю вже на постійні протези. Я намагаюся чим побільше ходити, тому що не хочеться бути чимось обмеженим, а для цього потрібно докладати зусиль», - говорить військовий.

Нагадаємо, захисниця народила дитину у 52 роки, зустрівши кохання у війську.