Як реагує тіло на закоханість та чому з роками зникає пристрасть

Коли ми закохуємося, хімічні речовини, пов’язані з системою винагороди, заповнюють наш мозок, викликаючи різноманітні фізичні та емоційні реакції – серцебиття, спітнілі долоні, рум’яні щоки, почуття пристрасті та тривоги. 

Вчені з Гарвардської медичної школи (HMS) провели низку експериментів та дослідили, які зміни відбуваються в мозку.

Перш за все, кожна з емоцій "контролюється" різними ділянками мозку, пише Very well mind.

"Любов – це сильне почуття, і воно часто дещо відрізняється залежно від того, що людина дає або отримує від людини, яку любить. 

Наприклад, материнська любов часто захищає. І романтична любов з часом також стане захисною, коли люди стають ближчими один до одного та дізнаються про вразливість одне одного", – каже доктор медичних наук Західний резервний університет Кейса Хайді Моавад.

Які зони мозку активуються під час закоханості

За почуття хтивості відповідає гіпоталамус – це маленька структура розміром з мигдалину, розташована трохи вище стовбура мозку. Вона пов’язана з основними потребами та бажаннями, такими як спрага та голод. Гіпоталамус також контролює автоматичні внутрішні процеси – температуру тіла, артеріальний тиск і цикл сну. 

До того ж саме гіпоталамус допомагає регулювати ваш статевий потяг. А ще впливає на прихильність та відданість.

За привабливість і романтику відповідальні вентральна тегментальна область і прилегле ядро. Обидві області мозку відіграють важливу роль у системі винагород мозку. Ця система насичує тіло дофаміном –  нейромедіатором, який викликає відчуття ейфорії та задоволення. 

Ось чому ранні стадії кохання можуть бути такими захоплюючими, а інколи навіть викликають звикання. Це нормально відчувати, що ви не можете перестати думати про іншу людину і хочете бути з нею весь час. 

Мигдалеподібне тіло, наприклад, допомагає обробляти емоції, які ми відчуваємо. Це важливо, оскільки створює сильні асоціації, які ми розвиваємо на ранніх стадіях романтичних стосунків.

Коли ви закохуєтесь, концентрація та увага зменшуються це через зниження активності префронтальної кори, яка пов’язана з логікою та прийняттям рішень. 

Це може пояснити, чому ми інколи ігноруємо тривожні прапорці та робимо неправильні судження, особливо в перші дні любовного роману.

Нейромедіатори: хімічні посланці кохання

Коли ви закохуєтесь, це викликає вивільнення таких хімічних речовин, як окситоцин, вазопресин і дофамін.

Гіпоталамус стимулює яєчка та яєчники до вивільнення статевих гормонів тестостерону та естрогену. Обидва відіграють роль у підживленні почуттів пристрасті та хтивості.

Потяг пов’язаний із системою винагороди мозку, яка включає хімічні речовини мозку дофамін, норадреналін і серотонін. Дофамін є гормоном "гарного самопочуття", тому що він змушує нас відчувати задоволення. 

Також виділяється норадреналін, який викликає у нас відчуття ейфорії. Через цей нейромедіатор на ранніх стадіях кохання може виникати відчуття запаморочення та збудження. Водночас норадреналін також може викликати почуття тривоги.

Рівень кортизолу (гормону стресу) зростає під час початкової фази романтичного кохання, змушуючи наш організм справлятися з "кризою".

Разом із тим "падає" серотонін – гормон, що відповідає за поганий настрій, нав'язливі та тривожні думки.

Якщо ви коли-небудь відчували, що одержимі кожною дрібницею, яку сказав або зробив ваш новий романтичний партнер, ви можете звинуватити в цьому низький рівень серотоніну. 

Кохання також деактивує нейронні шляхи, відповідальні за негативні емоції, такі як страх і соціальне осудження. Вчені зазначають, що у закоханих людей "вимикається" критичне оцінювання інших людей.

Гормони у довгострокових стосунках

З розвитком стосунків змінюються й хімічні речовини, що виділяються в мозку.

Наприклад, рівень дофаміну та норадреналіну починає знижуватися, а два інших гормони займають центральне місце: окситоцин і вазопресин.

Окситоцин виробляється гіпоталамусом мозку, і його іноді називають "гормоном обіймів". Він вивільняється під час сексу, пологів і грудного вигодовування і сприяє зміцненню зв’язку та емоційного зв’язку.

Вазопресин відіграє важливу роль у соціальних зв’язках. Вважається, що він сприяє прихильності та захисній поведінці. 

"Романтичне кохання також часто залежить від просоціальних психічних процесів, які включають те, чи думає людина, що романтичні стосунки з конкретною людиною будуть сприйняті або захоплюються в її колі спілкування", – говорить Моавад.

Неврологічні зміни в мозку, коли ми закохуємося, не є лише тимчасовим ефектом. Переживання кохання, особливо романтичного, може мати сильний довгостроковий вплив на мозок. 

Так, наприклад, зміцнюються зв'язки, покращується реакція, покращуються когнітивні навички, підвищується стійкість до стресу, а також підвищується мотивація та відчуття задоволення.

Чому гасне пристрасть у довготривалих стосунках

За словами науковці Шварца та Олдса з Гарварду, багато теорій кохання припускають, що з часом відбувається неминуча зміна від пристрасного кохання до того, що зазвичай називають співчутливим коханням. Воно не  таке ейфорійне, як на ранніх стадіях роману. Але це не означає, що іскра "згасає".

Дослідження 2011 року показало, що можна бути шалено закоханим у когось після десятиліть шлюбу. 

Група науковців провела МРТ-сканування пар, які прожили в шлюбі в середньому 21 рік. Вони виявили таку ж інтенсивність активності в багатих на дофамін ділянках мозку, як і в мозку недавно закоханих пар. 

Тож вчені переконані, що можливо відновити пристрасть у довготривалих стосунках.

"Пари позбавляються звички займатися сексом, бути неймовірно закоханими, і часто з поважних причин: робота, діти, хворий батько. Але таке кохання можна відновити", – зазначає Олдс. 

Сексуальна активність, наприклад, може підвищити рівень окситоцину та активувати схему винагороди мозку, змушуючи пари бажати один одного більше.