19 верес. 2025 13:43
Прізвище являє собою індивідуальну назву особи, успадковану нею від предків, для одного з яких вона була вираженням якоїсь характеристичної ознаки. Шевченко для нас не значить «син шевця», але той, кого першого назвали цим прізвищем, був, безумовно, сином шевця.
Дослідник Юліан Редько розрізняє чотири основні лексико-семантичні групи прізвищ:
Іноді могли бути й інші підстави для надання прізвиська, що перетворилося пізніше в прізвище.
Прізвища, утворені від власних імен, складають значну групу. Для творення їх послужило більше ніж двісті імен, хоч далеко не всі імена в однаковій мірі для цього використовувались.
Від імен, які серед українців рідко вживалися, виникло небагато прізвищ. Так, від імені Антип знаємо одне прізвище Антипенко, від Арон — Аронець, від Августин — Августин і Августинович, від Гервасій —Гарвас і Гарвасюк, від Герман — Герман, Германович і Германюк.
Кількість прізвищ, що походять від імені, залежить не тільки від його популярності. Не в меншій мірі на це впливає кількість наявних у розмовній мові варіантів даного імені.
Друге основне джерело виникнення українських родових прізвищ — це походження або місце попереднього проживання основоположника роду. Особливо в таких випадках, коли людина не була місцева, всіх цікавило, крім її імені, звідки вона прибула, звідки походить. Визначення «полтавець» чи «поліщук» було достатньою характеристикою, що відрізняла пришельця від аборигенів. Це визначення переходило на дітей і дальших нащадків, хоч би вони й народилися вже на новому місці проживання; воно ставало їх прізвиськом, а пізніше і родовим прізвищем.
Виникнення значної частини прізвищ пов’язане з соціальною приналежністю або з постійним заняттям людини. Це були назви, які відрізняли особу від її оточення.
Прізвиська, утворені від назви професії, легко передавалися нащадкам і ставали родовими прізвищами, бо ж і сама професія часто переходила з покоління в покоління.
Розповсюдженість прізвища, як і його популярність, залежала від статусу людей, що мешкали на певні території. Історично склалося, що насамперед у прізвищах відтворено поділ на багатих і бідних. Прізвище Багач (паралельно Богач) записане в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій і Одеській областях. Від нього утворилися похідні: Богачевич, Богачевський, Богатчук, Богатський, Багацький і Богачишин. Синонімом його є прізвище Дука з похідним Дученко. Для людей, які уміли швидко здобувати багатство, народ утворив прізвище Скоробогатий і Скоробогацький. Багатій, що став власником села, поміщиком, — це Дідич, прізвище, записане в Київській, Львівській та Івано-Франківській області.
У прізвищах також відтворений соціальний статус.
Найпопулярніші прізвища України можуть мати зв’язок з адміністративними посадами.
Мельник –найпоширеніше прізвище в Україні. Воно зустрічається у 16 областях та має чимало похідних: Мельничук, Мельниченко, Мельникович, Мельничин, Мельнишин, Мельничайко. Синонімічні за своїм походженням прізвища Мірошник з похідним Мірошниченко і Млинар. Іронічне забарвлення мали, очевидно, прізвища Мелймука, Мелимук і Мукомела.
Значне поширення мають і прізвища, які утворилися від слів, що означали людей, пов’язаних з виробництвом олії. Це Олійник (прізвище записане в 17 областях), Оліярник, здеформоване Оліник та патронімічне Олійничук.
Прізвища, пов’язані з економічним життям
Юліан Редько з’ясував, що найбільший процент українських прізвищ іншомовного походження мають області: Закарпатська (7%), Луганська (4,7), Львівська (4,3), Тернопільська (4,1), Чернівецька (3,3), Волинська (3,1), Івано-Франківська (2,5). Відносно значна кількість їх знаходиться також в областях: Вінницькій і Хмельницькій (по 2,1%), Миколаївській (1,9), Харківській (1,8), Ровенській (1,5), Кримській (1,4), Одеській (1,1) та Донецькій (1,1).
У центральних областях прізвища іншомовного походження становлять у середньому 0,5%.
Українські прізвища мадьярського походження розміщені майже виключно на території Закарпатської обл., прізвища польського походження — переважно у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Вінницькій обл., прізвища румунського походження — в Чернівецькій, Вінницькій, Одеській, Миколаївській обл., прізвища тюркського походження — в Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Чернігівській, Сумській обл.
Читайте також: Історичні землі України – як змінювалася етнічна територія в різні часию