Стали відомі шокуючі подробиці історії дівчини, яка 18 років жила поруч із тілом сестри в одній квартирі

На початку липня у Костянтинівці Донецької області поліцейські знайшли у квартирі муміфіковане тіло 22-річної жінки, яке, за попередніми даними, залишалося в оселі майже 18 років. Увесь цей час у помешканні жила мати дівчини, а також її молодша сестра – Заріна, яка на момент смерті Дарини була дитиною.

Як пише видання hromadske, лише у 2024 році, вже дорослою, Заріна вперше наважилася розповісти, як жила поруч із тілом сестри та чому ніхто навколо – ні родичі, ні школа, ні соціальні служби – не помічали трагедії, що розгорталася в сім’ї роками.

За словами Заріни, мати перестала працювати, коли донькам було кілька років, а подальші психологічні зміни почалися після смерті її батька.

Жінка ізолювалася від людей, перестала довіряти родичам, заклеювала вікна та говорила про «голоси». Вона забороняла дітям спілкуватися з кимось поза домом і контролювала кожен їхній крок.

Старша сестра Дарина навчалася в училищі, отримувала стипендію і забезпечувала родину. Але приблизно у 2004 році її стан різко погіршився — почалися напади, схожі на епілептичні.

Спочатку мати викликала медиків, але згодом повністю припинила звертатися по допомогу, переконуючи, що сама знає, як лікувати доньку.

Паралельно сім’я фактично голодувала: за словами Заріни, іноді на день їм діставався лише шматок хліба.

Як померла Дарина

Дарина померла 19 грудня 2006 року. Заріна каже, що того дня сестра кричала майже без зупину, а ввечері затихла.

Мати відмовилася визнавати смерть і наполягала, що потрібно «відігріти» дівчину. За свідченням Заріни, кілька днів вони спали поруч із тілом, а потім мати перенесла його в іншу кімнату. Попри очевидні ознаки розкладання, вона продовжувала твердити, що з Дариною «все гаразд».

Мати заборонила розповідати будь-кому, лякаючи доньку покаранням. Для оточення жінка вигадала легенду про те, що Дарина нібито вийшла заміж і виїхала за кордон.

Чому цього не побачили дорослі

Заріна розповідає, що у школі її постійно цькували, а дорослі, які мали б помітити проблему, або не реагували, або навіть висміювали сім’ю.

Одного разу до квартири заходили поліцейський та працівники ЖКГ — через відсутність оплати комунальних послуг. Вони побачили сміття й антисанітарію, але до кімнати, де було тіло, не зайшли та не передали інформацію соцслужбам.

Після цього ситуація тільки погіршувалася: у квартирі відключили світло, газ і воду. Сміття накопичувалося всередині оселі, а діти не мали доступу до медицини чи елементарної гігієни.

Втеча з дому та життя після трагедії

У 19 років Заріна покинула Костянтинівку й поїхала до Києва в пошуках роботи. Вона зізнається, що спочатку потрапила в умови, схожі на трудову експлуатацію, але згодом змогла вирватися, знайти роботу й самостійне житло.

Попри пережите, вона продовжувала підтримувати контакт із матір’ю та фінансово допомагала їй.

Заріна наголошує: у дитинстві вона не вірила, що хтось зі світу дорослих може допомогти.

Вона вперше звернулася до психотерапевта лише у 26 років, але навіть тоді не змогла повністю розповісти свою історію – терапевтка не витримала почутого. Згодом дівчина знайшла юриста й почала відкривати правду поступово.

Після публічного розголосу ніхто з родичів матері чи знайомих із минулого не зв’язався з нею.