Ворохта – селище у Карпатах, що стало хранителем віадука – кам’яного моста із залізницею. Його називають дивом інженерії, титанічним досягненням будівельників та великими планами королівських династій, яким так і не судилося здійснитися. Сьогодні – це мальовнича локація, що приваблює туристів.

Віадук у Ворохті

Історія говорить, що австро-угорський уряд збудував віадук у Ворохті, щоб сполучити Адріатичне і Чорне моря за допомогою залізниці. Рішення погодили у 1970, а до реалізації ідеї приступити лише у 1894.

Основною робочою силою на будівництві стали італійські полонені солдати. Також залучали майстрів і трударів із закордоння, обіцяючи гарну оплату каторжної праці.

В результаті віадук вийшов справді неперевершеним, викладеним із величезних кам’яних брил. Його довжина склала понад 130 метрів, а центральна арка мала 6,5 метрів ширини.

Віадук з’єднує два береги річки Прут у Ворохті і має витончений поворот. Колись потяг, що рухався залізницею, заворожував гостей. Поїзд вітав гудком глядачів, наближаючись до селище з одного берега, рухався центром Ворохти і швидко зникав за поворотом, ніби розчинявся у повітрі. І все це – на висоті кількох десятків метрів. Кажуть, заворожуюча була картина. На жаль, в минулому. У 2000-му році рух потягів старовинним віадуком заборонили, щоб зберегти його. Поруч збудували «дублера».

Стара переправа мала цікаву особливість. Коли пасажири дивилися за вікна вагона, то їм здавалося, що рух здійснюється в повітрі. Сьогодні австрійський витвір містобудування став популярною локацією для фотосесій у будь-яку пору року.

Римське минуле українських віадуків

Сполучати ущелини та береги річок кам’яними мостами придумали ще у Римській імперії. Та й слово «віадук» перекладається як «римська дорога».

Історики припускають, що два віадуки, розташовані в Україні, споруджені саме за епохи римського правління. У часи австро-угорців їх просто відновили.

Найстарші віадуки знаходяться поблизу селища Лавочкине на Львівщині. Ще два можна побачити у населених пунктах Кровінка і Плебанівка – це Тернопільщина.

Віадуки у Карпатах зводили як залізничні шляхопроводи. Сьогодні ж цю функцію виконують лише чотири переправи.

Прaктикa будівництвa віaдуків слaвиться не тільки сивою дaвниною і мудрістю предків, a й сучaсним технологічним підходом. Нaприклaд, віaдук нaд річкою Сідухе (Китaй) одним прольотом поєднaв 472 метрa нaд ущелиною, нaйвищий трaнспортний міст-віaдук Мійо (Фрaнція) височить нa 341 метрі нaд землею. A ще міст Гленвіннaн (Шотлaндія) — зaлізничний кaм'яний міст, побудовaний нa три роки пізніше побрaтимa з Ворохти, що стaв нaйдовшим безaрмaтурним мостом свого чaсу — його довжинa стaновить 380 метрів.

Читайте також:

• Синевир: якулегенду береже найбільше озеро Карпат і чому там не можна купатися
• «Памір»: історія секретної військової станції в Карпатах, що «бачила» НЛО