9 лип. 2025 13:54
Аккерманська фортеця є справжнім шедевром у фортифікаційному мистецтві, тому може сміливо конкурувати із найвідомішими світовими пам’ятками. Її вважають одним із найзагадковіших об’єктів на території України завдяки потужним мурам, високим вежам та складним інженерним рішенням. Форми поєднують у собі різні культури та епохи.
Білгород-Дністровська фортеця виникла на місці давньогрецької колонії Тіра, яку заснували у VI столітті до нашої ери. Якщо перекласти із турецької назву «Аккерман», то можна отримати «білий камінь». Споруда зведена із вапняку. У різні часи її відвідувачами були: Іван Нечуй-Левицький, Леся Українка, Олександр Пушкін та інші.
Сьогодні Білгород-Дністровський замок є одним із найпопулярніших об’єктів у туристичних маршрутах. Відвідувачам розповідають про його будову.
Коли саме повстав замок Аккерман, точно невідомо. Історики схиляються до того, засновниками були генуезці, які прийшли у Причорномор’я в ХІІІ столітті.
Виникнення комуни-держави Генуя датується ХІ століттям. В її основі був великий флот, який займався перевезеннями у Середземномор’ї. У 1261 році генуезці стали союзниками із Нікейською імперією, однією держав Візантії. Заручившись допомогою флоту Генуї, нікейцям вдалося здобути перемогу над державою хрестоносців Латинською імперією. Це стало причиною повернення Константинополя, і відродження Візантійської імперії. Однак витіснити турків із півострова Малої Азії не вдалося. Генузьців нагородили необмеженими правами на торгівлю у Чорному морі за отриману військову допомогу.
Друга половина ХІІІ століття характеризується початком будівництва міст у Криму. Саме тоді на Дністровському лимані виник великий порт. Цікаво, що хитрим генуезцям вдалося домовитися із татаро-монголами, які на той час контролювали територію, адже вона входила до складу Золотої Орди. Тому виходить, що Білгород-Дністровський вважався татарським містом, однак фактичне правління у ньому здійснювали генуезці.
До сьогодні із часів генуезців збереглася лише Цитадель.
Генуезці вже не були такими впливовими у другій половині XIV століття, адже через посилення військового тиску турків не могли рухатися Егейським морем. Більшість дослідників вважають, що Геную замінила Литва. Тому молдаванам вдалося відвоювати Білгород саме у литовців. Так розпочався найбільший розквіт міста. Молдавські майстри перетворили укріплення на об’єкт, який ми знаємо сьогодні.
Молдавське князівство у XIV-XV століттях було сильним політично та економічно. Держава володіла Бессарабією, Покуттям, Буковиною, частиною Румунії. Оскільки економіка була на висоті, то це сприяло будівництву потужних фортець. Так виникли дві популярні фортеці – Хотинська і Білгород-Дністровська. Усі роботи виконувалися із дотриманням проєктів від західноєвропейських військових архітекторів. Однак замок Аккерман зводився із урахуванням візантійської військової архітектури. Увага приділялася функціональності та комфортності.
Молдавани іменували Білгород Четятя Албе, що означало Біле місто. Воно розрослося у справжній мегаполіс, який вміщував 20 тисяч жителів: молдаван, греків, генузців, вірмен, євреїв, татар.
Молдавське князівство поступово втрачало свою силу у другій половині п’ятнадцятого століття. Румунський господар Стефан Великий захопив Молдову у 1457 році. Його правління пов’язують із небувалим фортифікаційним будівництвом, яке відобразилося добудовою кількох десятків фортець. Аккерманська фортеця отримала укріплення у вигляді потужних мурів та великої брами, яка й до нині є головним входом. Сформували постійний гарнізон для охорони.
У 1484 році татарське військо оточило Білгород, взявши його в облогу на 9 днів. Неприступну, на перший погляд фортецю взяли на десятий день. Історики думають, що насправді бояри самостійно винесли ключі від міста туркам. Таким чином молдавський період в житті твердині завершився. Протягом довгих трьох століть вона належала Османській імперії.
Відомі українські козаки робили неодноразові спроби пограбувати місто, однак вони були невдалими, оскільки Аккерман став одним із опорних пунктів османів. Йдеться про Григорія Лободу, Северина Наливайка, Івана Сулиму, Івана Сірка, Семена Палія.
На території фортеці помер кримський хан Іслам ІІ Гірей. Його поховали у мечеті. Мелек Ахмед-паша значно укріпив замок у 1657 році. Французькі інженери, які прибули на запрошення, збудували нову бастіонну лінію.
Османський період у Білгороді закінчився у 1812 році. Відтоді місто разом з фортецею перейшло Російській імперії. У 1918 році Білгород було захоплене румунами. У 1944 році радянським військам вдалося зайняти Білгород. Тоді ж він змінив назву на Білгород-Дністровський, а фортеця стала музеєм-заповідником.
«Над самим лиманом стояла давня Генуезька твердиня з високими, довгими, темними стінами з визубнями і зазубнями зверху. Поверх стін, порослих зеленим бадиллям, стриміли високі башти. Муровані стіни з баштами ніби виходили просто з води, а в воді одбивались такі самі стіни й башти, неначе хотіли впасти в глибоку синю безодню», – так описував пам’ятку письменник Іван Нечуй-Левицький.
Практично такий вигляд найбільша фортеця України має і сьогодні.
У 2019 році Центр всесвітньої спадщини ЮНЕСКО офіційно підтвердив включення об'єкта «Тіра-Білгород (Аккерман) - на шляху від Чорного до Балтійського морів» до Попереднього списку ЮНЕСКО.
Читайте також