Затоплений світ Бакота. Як українські села поглинув Дністер «задля прогресу»

Бакота – це відпочинок на Дністрі, один із найдревніших чоловічих монастирів, а ще – трагедія сіл, яких більше немає на картах.

Бакотська затока знаходиться на півдні Хмельниччини, на відстані 55 кілометрів від Кам’янця-Подільського. До 1981 року тут було мальовниче село, тепер – широкий Дністер.

Бакота: цікаві факти

Назву населеного пункту Бакота можна побачити у літописах, що датуються 1024 роком. В часи існування Галицько-Волинського князівства Бакота була великим містом – центром Пониззя. Коли у 1255 році татари захопили поселення, почався період його занепаду. Деякий час територія належала Литві. Господарювали тоді князі Коріатовичі, які відновили Бакотський замок. Вони, до речі, розбудовували і Мукачівський замок, і Кам’янець-Подільську фортецю.

Після повстання у 1431 році місто втратило свою цінність, а замок був зруйнований. Тоді польські війська придушили мітинги мирних громадян, що хотіли вигнати із своїх земель феодалів.

Звідки пішла назва Бакоти? Одна версія говорить, що «бокота» у перекладі з румунської означає «кусень або шматок». Інша ж розповідає, що у давньоруській мові назва означала «чудове, дивовижне, бажане місце».

Бакотський монастир

У 120-метровій товщі Білої гори знаходиться найдревніший печерний монастир Подільського краю – Свято-Михайлівський. Печерам близько 4 тисяч років.  

Пам’ятка займає площу близько 760 м² та складається з печер, що розташовані у два поверхи. У скельній підлозі археологи знайшли два десятки стародавніх поховань та гробниці.

Туристів приваблює не стільки духовне наповнення цих місць, як краєвиди, котрі відкриваються з території пам’ятки.

Перекази говорять, що джерела, розташовані на території, можуть допомогти вилікуватися від багатьох хвороб.

За однією із версій, засновником Свято-Михайлівського монастиря міг бути навіть святий Антоній, котрий заснував Києво-Печерську Лавру.

Сьогодні біля печер немає охорони. В середину можна заходити всім охочим, не залежно від віри та релігійних поглядів.

Затоплена Бакота

Територія із сотнею гектарів лісу, тисячами гектарів родючих земель, з будинками та виноградниками поглинулася хвилями Дністра. 27 жовтня 1981 року за наказом московської влади почалося поступове підняття води з метою спорудження гідроелектростанцій. Процес тривав шість років. Під водою опинилося не одне село.

Місцеві жителі мали вісім років на те, щоб покинути території та почати нове життя в іншому місці.

Людей змушували самостійно знищити свої будинки і вирубувати дерева. Тільки у такому випадку вони могли отримати грошову компенсацію від держави.

Кладовища, які також підпадали під затоплення, розривали екскаваторами. Всі, хто хотів, могли власноруч забрати останки своїх рідних та перепоховати. На цвинтарях також працювали «зеки». Вони мали знищувати поховання, а останки скидати до братської могили. Всю територію засипали вапном. Дно для майбутнього водосховища мало бути ідеально рівним.

Люди мали виїхати із територій населених пунктів самостійно. Радянська влада не допомагала.

27 жовтня 1981 року село Бакоту викреслили з реєстру населених пунктів. Разом із ним перестали існувати ще близько 30 сіл. Вода прибувала аж до 1987-го.

Місцеві радянські часописи рясніли позитивними заголовками «Підкорись, Дністре!», «Дністер перекрито», «Перемога на Дністрі».

Золота українська долина Бакота– пішла під воду.

Радянськи Союз назвав подію перемогою прогресу над природою. Хоча з часом стало зрозуміло, що це чистої води екоцид.

Бакота: що подивитися

Сучасну Бакоту називають українською Атлантидою. Вона зачаровує своїми краєвидами і природою. Тут розвивається туристична галузь. Людям пропонують кемпінги, наметні містечка, хостели, садиби. Тут можна добре відпочити та розважитися всією сім’єю.

Офіційно Бакота входить до складу Національного природного парку «Подільські Товтри».

Відвідувачам пропонують екскурсії до «місця сили», також водні прогулянки на катері і купання у Дністрі. А ще можна сплавлятися по річці на рафах або разом з друзями вирішити у похід.

Розвивається у Бакоті і гастрономічний туризм.