Як британська антарктична станція «Фарадей» стала українською «Академік Вернадський»

Сьогодні станція «Академік Вернадський» святкує свій День народження. 28 років тому над нею замайорів синьо-жовтий прапор.

Чому нам дісталася саме британська станція? Чи справді Україна отримала її безкоштовно? Яка особлива цінність досліджень на «Вернадському» та що там нині вивчають українські науковці?

6 лютого 1996 року британська антарктична станція «Фарадей» стала українською «Академік Вернадський», а на флагштоку біля неї замість «Юніон Джека» замайорів синьо-жовтий стяг.

Так почався відлік самостійних українських досліджень крижаного континенту, що тривають донині.

Україна стала учасницею «елітного клубу» держав, які мають цілорічні станції в Антарктиці. Таких зараз лише 30.

Звісно, українці брали активну участь в освоєнні та дослідженні Антарктики й до цього, зокрема у радянський період. Однак після розпаду СРСР Росія відмовилася передати українцям хоча б одну із станцій колишнього Союзу.

На початку 1990-х Велика Британія вирішила продати власну антарктичну станцію «Фарадей». Це було пов’язано із тим, що британці побудували у цьому ж районі іншу базу «Розера», яку можна було обслуговувати літаками. На відміну від «Фарадея», де рельєф не дозволяв збудувати злітну смугу. Утримувати дві бази в одному регіоні економічно було недоцільно.

Завдяки величезній роботі наших дипломатів і вчених Велика Британія вирішила передати станцію «Фарадей» Україні, причому абсолютно безкоштовно.

Основні причини такого «подарунка»: науковий потенціал – українські вчені могли продовжити дослідження на станції; наявність тоді власного науково-дослідного флоту.

У липні 1995 року у Лондоні був підписаний меморандум про передачу станції, а наприкінці листопада на «Фарадей» прибула перша група 1-ї Української антарктичної експедиції.

Близько 2 місяців тривало передавання справ. У підсумку Україна отримала не лише сучасну базу, а й усе, що там було – від вартісного наукового обладнання, до запасів кальмарів у холодильнику.

Але символічна оплата за станцію все ж відбулася. Після зміни прапорів на флагштоку очільник першої української експедиції Геннадій Міліневський передав останньому британському бейскомандеру Данкану Хейгу 1 фунт стерлінгів. Хейг одразу ж побіг на станцію та вмурував монету в стільницю тамтешнього бару. Наступного дня під нею зробили підпис. Цей фунт досі знаходиться на «Вернадському», але належить він Британії.

Головним зобов’язанням України було продовження рядів наукових спостережень на станції:

• вимірювання показників погоди – з 1947 року
• магнітного поля Землі – із 1954-го
• рівня озону в атмосфері – із 1957-го.

Україна не лише продовжує досі ці спостереження, а й розвиває власну наукову програму. Нині дослідження на станції «Академік Вернадський» проводять за трьома основними напрямками: геофізичний, метеорологічний та біологічний.

Нагадаємо, у грудні український криголам «Ноосфера» дістався арктичної станції «Академік Вернадський».