Піхотинець «Дикого поля» повернувся після 84 днів на позиціях у Кам’янському

Шеф з модного ресторанного комплексу, батько трьох дітей, пішов добровольцем у піхоту і провів 215 днів на позиціях у Плавнях, Степногірську і Кам’янському. Ігор має 20 років кухарського стажу. Але вже 10 років його життя — це життя військового. Він пішов добровольцем захищати Україну від самого початку російського вторгнення. Ще тоді, на початку війни, втратив два пальці на лівій руці. Але ті три, що залишились, дозволяють і стріляти, і копати.

Його історію розповідає 128 окрема важка механізована бригада «Дике поле».

«Лопата — кращий друг піхотинця», — каже Ігор і показує трихвилинне відео з прогулянкою під землею. Це позиції на глибині чотири метри, які бійці викопали у Кам’янському. Кілька людей і одна лопата створили підземні переходи і справжні кімнати на повний зріст.

«На війні багато що можна назвати головним. Наприклад, воду. Її вкрай важко доставити — можна сказати, що вона на вагу золота. Або пауербанки, які заряджають рацію і дозволяють бути на зв’язку. Зв’язок — це важливіше, ніж патрони. Врешті, патрони можна забрати у знищеного ворога».

Саме надійний зв’язок дозволив тримати позиції у Кам’янському, яке Deep State давно зафарбував червоним. Ігор про це фарбування не знав — просто тримав свою ділянку. Його найближчою людиною був командир.

«Попри всі дії ворога, нас примудрялися забезпечити всім необхідним. У мене безмежна повага до командирів. Коли ми вийшли, я сказав ротному: «Андрюха, я з тобою піду на край світу».

У Ігоря дружина і троє синів. Він каже, що постійно думав про них. Вірив, що родина в нього вірить, і що він не має права їх підвести — це давало сили у найважчі моменти, яких було чимало.

«На нашій ділянці лягло три російських полки, і зараз лягає четвертий. Вони споряджені за останнім словом військової моди і техніки. Звісно, бувало, що й звичайні копачі йшли. Але здебільшого — це високо підготовлені солдати. У них дуже багато дронів. Попри все — у них мінус чотири полки».

84 доби тому Ігор мав завести на позиції дві групи. За час попередніх виходів він власними ногами обійшов усе Кам’янське, кожну вулицю. Тому коли стала потреба у людині, яка добре орієнтується, він вирішив, що краще за нього ніхто не впорається.

«Коли я сказав, що знову хочу туди повернутися, до хлопців на позиції, дружина сказала, що я дурень. М’яко кажучи — дурень. А я не можу кинути своїх».

Наразі Ігор поїде на лікування і відпочинок.

Читайте також: Генерали України: відомі військові та жінки зі званням генерала.