Втома не минає після відпочинку? Це може бути емоційне вигорання, кажуть медики

Емоційне вигорання включили до11-го перегляду Міжнародної класифікації хвороб. Такий стан може мати відчутний вплив на якість життя та ефективність роботи людини.

Про це розповідає команда платформи доказової інформації про здоров’я «Бережи себе».

Всесвітня організація охорони здоров’я визначає емоційне вигорання як синдром, що виникає через хронічний стрес на роботі та неможливість дати йому раду.

Як розпізнати емоційне вигорання?

• відчуття постійної нестачі енергії та виснаження;
• психологічна відстороненість від роботи, неприйняття, упередженість або цинізм до своєї роботи;
• «спад» професійної ефективності.

Симптоми емоційного вигорання

Перший і основний симптом, який дає змогу запідозрити емоційне вигорання — втома, яка не минає після відпочинку. Людина може відзначати, що прокидається вже втомленою. Або після вихідних чи повноцінної відпустки майже зовсім не має сил продовжувати роботу. Людина може вважати себе більш бадьорою, проте тяжкість і відчуття втрати сенсу залишаються.

Також людина може зіштовхнутись із психічним дистанціюванням від діяльності. Це може виражатись думками на кшталт:

• «Чому я маю це робити?»;
• «Я лякаюсь, коли приходять нові повідомлення по роботі і не хочу їх відкривати»;
• «Я постійно щось роблю, але вже не зовсім розумію, що та навіщо».

Також людина може спостерігати в себе емоційне вихолощення, виснаження, зниження емпатії, прояви цинізму та агресії. Іноді навіть до тих, кому нещодавно сильно співчувала.

На це можуть вказувати такі думки:

• «Чому мене оточують настільки тупі люди?!»;
• «Чому я можу це зробити, а вони всі — ні?»;
• «Я більше не можу їм співчувати! І взагалі не хочу ні з ким спілкуватись».

«Окремо варто виділити скарги на зниження когнітивних можливостей. Наприклад, погіршення пам’яті, складнощі із задачами, що вимагають креативності. І навіть соматоформні (психосоматичні) скарги на погане самопочуття в процесі діяльності, загальне погіршення здоров’я, загострення хвороб у зв’язку зі стресом», - зазначають фахівці.

За деякими з цих проявів можуть стояти й інші причини, наприклад, медичні.

У будь-якому разі, за наявності перелічених вище симптомів, найкращою стратегією буде звернутись до психолога або психотерапевта. Не менш важливо поспілкуватись із вашим сімейним лікарем або лікаркою, щоб виключити інші медичні стани, які мають схожі ознаки.

Які причини вигорання?

Формулою «ідеального шторму», яка значно пришвидшує розгортання синдрому вигорання є наявність хронічного стресу, відсутність достатнього рівня підтримки, втрата відчуття сенсу та відчуття реалізації власних цінностей у своїй діяльності. А також, ігнорування інших сфер життя. Це може виражатися у тривалому й постійному перепрацюванні.

Зазвичай перша стадія вигорання зовсім не схожа на виснаження. Навпаки — це виглядає як кураж, ейфорія, трудоголізм, людина пірнає у роботу та може працювати 10-12 годин на день. Таким чином намагаючись впоратись зі стресом, приборкати тривогу або досягти відчуття реалізації. У цьому пориві тривожним сигналом є ігнорування людиною інших важливих сфер свого життя.

Як відрізнити вигорання від перевтоми чи стресу?

Стрес, особливо хронічний, є необхідною, але не достатньою умовою для розвитку вигорання. Якщо людина ігнорує необхідні заходи роботи з ним, як-от фізичну активність, дружню підтримку, усвідомлену відповідь на фактор, який викликає стрес, і намагається подолати стрес завантаженістю графіка та кількістю взятої на себе роботи, це зазвичай і стає стартовою точкою для емоційного вигорання.

Основним критерієм, за яким можна відрізнити перевтому від вигорання, є відновлення. Якщо людина повноцінно відновлюється після відпочинку або вихідних, йдеться здебільшого про перевтому. У випадку емоційного вигорання відновлення не наступає. Ба більше, навіть після відпочинку людину з вигоранням турбують питання екзистенційного сенсу своєї діяльності. Вона відчуває, що робота більше не приносить їй відчуття реалізованості.

Небажання працювати — це вже вигорання?

Ні. Часто це здорова реакція людини, яка може бути пов’язана з багатьма чинниками. Наприклад, втомою, невідповідністю професійних задач актуальним очікуванням, цінностям, емоційним кліматом у колективі або взагалі чимось, що не стосується роботи. Вигорання — це коли людина постійно примушує себе працювати, через небажання і нерозуміння,  навіщо вона це робить.

Чому не можна заміщати вигорання ще більшою кількістю роботи?

Зазвичай людям у стані вигорання здається, що вони працюють недостатньо, неефективно, якість їхньої роботи погіршилась. Вони можуть думати, що просто потрібно «зібрати себе докупи», якось змусити себе попрацювати ще більше, ще краще. І все стане знову добре. На жаль, часто така стратегія не призводить до бажаного результату. Людина або взагалі так і не може «зібратись» і через це починає відчувати провину й неможливість відпочити та відволіктись. Або навіть досягнувши успіху, відчуває повне спустошення й небажання/неможливість продовжувати свою роботу.

У мене вигорання: як я можу собі допомогти?

Найкращий шлях — звернутись до професіонала, зокрема сертифікованого психолога або психотерапевта. Слід бути чесним/ою з собою. Дати собі час та простір для переосмислення власних орієнтирів та цінностей.

Як перший крок добре допомагає зміна середовища. Проте найбільш важлива робота з вигоранням — внутрішня, і вона передбачає чесно відповісти на питання: «що я обираю робити?», «що мене мотивує?», «що є моїми цінностями зараз?». І наостанок у такій внутрішній роботі поставте собі такі питання: «що я можу зробити, щоб не повернутись до цього стану?, «як виставляти та захищати кордони?», «як зупиняти себе, коли є спокуса попрацювати ще кілька годин після 10-годинного робочого дня?» тощо.

Під час війни багато людей перепрацьовує, щоб не відчувати провину вцілілого. Як із цим боротися?

Провина — це соціальна емоція. Іноді вона дійсно допомагає нам зрозуміти, що потрібно зробити щось корисне. Однак наразі ми часто бачимо, як люди не розуміють свою емоцію і намагаються просто відповісти на неї великою кількістю завантаження. Три години овертайм роботи часто суттєво не змінять ситуацію (становище речей), а от наблизити до вигорання дійсно можуть.

Найкращою відповіддю на провину дійсно є адресна відповідь. Якщо відчуваєте, що замало допомагаєте війську — донатьте, присвячуйте час волонтерству, підтримуйте близьких або ставайте до лав ЗСУ. При цьому варто нагадувати собі, що якість вашої роботи в довгостроковій перспективі лише погіршиться від великої кількості перепрацювань та ігнорування інших сфер життя.

Читайте також: Депресія: симптоми, наслідки та лікування захворювання.