Вчені з'ясували, спів якого птаха є найприємнішим для людського вуха

З-поміж 123 видів птахів, включених до нового експерименту, саме вокал звичайного чорного дрозда виявився найприємнішим для людського вуха. Науковці з Тюбінгенського університету (Німеччина) виявили: хоча респонденти віддають перевагу м'якшому звучанню з обмеженим частотним спектром, складність пташиних мелодій лише підвищує їхню привабливість.

Про це пише Frontiers in Bird Science.

У межах випробування 84 добровольці слухали аудіозаписи голосів 123 диких птахів, виставляючи їм оцінки за рівнем приємності.

Переможцем із результатом 4,52 бала з 5 можливих став чорний дрізд (Turdus merula), чий спів фахівці охарактеризували як оксамитовий, глибокий та флейтоподібний. До фаворитів також увійшли щиголь (4,26), малинівка (4,04) та синиця блакитна (3,92). Натомість найнижче учасники оцінили сипуху (1,32 бала), яка видає різке й хрипке сичання.

Аналізуючи акустичні параметри записів, автори прагнули збагнути, які саме звукові нюанси роблять вокалізацію привабливою. З'ясувалося, що єдиного вирішального фактора немає — значення має гармонійне поєднання частоти, гучності та ширини спектра. При цьому, на подив самих орнітологів, вигадливіші та багатші звуки сприймалися краще.

«Здавалося б, прості мотиви мають сприйматися легше, а отже, й викликати більше симпатії, однак експеримент показав зворотний ефект», — пояснив провідний автор дослідження Крістоф Рандлер.

Обізнаність респондентів у орнітології практично не вплинула на підсумкові бали. Це дає підстави припустити, що сприйняття пташиних голосів зумовлене специфікою людського слуху, а не просто сформованими звичками чи знаннями.

Втім, вивести універсальну формулу «ідеального співу» вченим не вдалося, адже високі бали здобували види із принципово різним звучанням.

Отримані дані можуть стати в пригоді під час проектування міських парків, рекреаційних зон та акустичного оформлення просторів. Водночас науковці застерігають від трансляції пташиного співу через динаміки: попередні розшуки цієї ж команди довели, що штучне відтворення не забезпечує того позитивного впливу на психоемоційний стан, який дає жива природа.

Окрім біологічних механізмів, на вподобання можуть впливати й індивідуальні чинники. Дослідниця пташиного співу Ольга Фехер, яка не належить до групи авторів, зауважила: навіть неприємні за загальними мірками звуки можуть викликати симпатію у конкретної людини через теплі спогади чи асоціації.

Тепер автори проєкту планують з'ясувати, які саме нейробіологічні процеси змушують наш мозок надавати перевагу певним звуковим характеристикам, і чи зберігається ця тенденція в різних культурах та куточках світу.

Нагадаємо, біля станції «Академік Вернадський» народилося перше тюленя Ведделла цього сезону – полярники пропонують обрати імʼя.