Суровікіна відправили під домашній арешт – Politico

Російського генерала Сергія Суровікіна, якого вважають союзником засновника ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина, було відсторонено від керівної ролі у війні, яку Москва розв’язала в Україні. Наразі він перебуває під домашнім арештом. 

Про це повідомляє Politico, посилаючись на повідомлення, що ширяться серед російських військових блогерів та ЗМП. 

Так, за даними Telegram-каналу ВЧК-ОГПУ, який, як вважається, веде людина близька до російських силовиків, Суровікін зараз перебуває "під свого роду домашнім арештом" – він не може залишити квартиру, в якій перебуває, але його дозволено відвідувати, зокрема декільком його підлеглим.

Суровікін, відомий як "Генерал Армагеддон" за свої агресивні військові стратегії в Чечні та Сирії, не з’являвся на публіці від моменту так званого походу "вагнерівців" на Москву у червні 2023 року, після того, як поширилися повідомлення про те, що він знав про запланований Пригожиним заколот.

"Офіційного розслідування немає, але Суровікін довгий час перебував у підвішеному стані, відповідаючи на незручні питання", – повідомили у ВЧК-ОГПУ, додавши, що генералу порадили залишатися в тіні, щоби його "забули.

Там також зазначили, що рішення про остаточну долю Суровікіна "має приймати одна людина", і що довше генерал буде в тіні, то ймовірніше, що ця людина "охолоне", – маючи на увазі кремлівського диктатора Володимира Путіна.

Ця інформація з’явилася через кілька днів після того, як Віктор Соболєв, колишній російський генерал-лейтенант, а нині депутат Держдуми, повідомив, що Суровікін був усунений з посади командувача окупаційних сил в Україні.

Соболєв також натякнув, що Суровікін зрештою може повернутися, заявивши, що генерал може бути корисний армії пізніше, якщо не буде встановлено, що він зробив серйозні порушення.

Кремль ще не зробив офіційної публічної заяви про місцезнаходження генерала Сергія Суровікіна і ніяк не коментував те, що він нібито знав про похід найманців Євгена Пригожина.

28 червня видання The Moscow Times із посиланням на джерела, близькі до Міноборони Росії, повідомило, що генерал Сергій Суровікін, командувач Повітряно-космічними військами Росії і заступник командувача російськими військами в Україні, – заарештований.Офіційного підтвердження цієї інформації немає.

Сам Суровікін востаннє з’являвся на публіці увечері 23 червня. Тоді він записав відеозвернення, в якому закликав бійців ПВК «Вагнер» зупинитися. Де він зараз – невідомо.

Видання The New York Times і Wall Street Journal 28 червня писали, посилаючись на джерела у розвідці США, що Суровікін міг знати про плани Євгена Пригожина виступити проти армійського керівництва. Про те, чи підтримував він сам заколот, джерела у розвідці не мають певної думки.

Арешт генерала російської армії Сергія Суровікіна може свідчити про те, що Кремль має намір очистити міноборони РФ від осіб, які вважаються нелояльними.

Про це йдеться в огляді американського Інституту вивчення війни (ISW).

«Якщо російська влада справді заарештувала Суровікіна, то Кремль, швидше за все, використає Суровікіна та його філії як «цапів відбувайлів», щоб публічно пояснити, чому російські військові та російські органи внутрішньої безпеки погано відреагували на заколот, і виправдати потенційну перебудову російського військового керівництва. ISW раніше повідомляв про помітну приналежність Суровікіна до «Вагнера» та його ймовірну підтримку ПВК, і що Суровікін є головним кандидатом на посаду «цапа відбувайла», незалежно від фактичного рівня підтримки, яку він надав бунтівникам», – кажуть аналітики.

Вони також припускають, що Кремль, імовірно, намагатиметься позбавити влади тих, хто міг симпатизувати заколоту.

В ISW, посилаючись на російських військових блогерів, кажуть, що «атмосфера підозри огорнула Генштаб РФ».

Суровікін – один із найбільш відомих російських генералів, восени він був призначений командувачем усього угруповання російських військ в Україні. З його іменем пов’язана кампанія з бомбардування українських енергетичних об’єктів, будівництво лінії укріплень на окупованих територіях і відступ військ РФ від Херсона й правобережжя Дніпра, який він назвав «непростим рішенням».