Перша незалежність України. Як з’явився День Соборності і що він означає

22 січня українці відзначають День Соборності. Традиційно згадуємо про дві важливі для історії події: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель.

Акт Злуки і перша незалежність

Це історичне об’єднання українських земель в межах однієї держави. Він став вінцем до соборності українців Наддністрянщини і Наддніпрянщини.

24 серпня 1991 року сесія Верховної Ради завершилася історичною подією – ухваленням Акту проголошення Незалежності України. Що й було логічно після волевиявлення громадян на Всеукраїнському референдумі, який відбувся 1 грудня того ж року. Проте історики називають цю дату відновленням незалежності.

Вперше незалежність України була проголошена Центральною Радою 22 січня 1918 року. Вже через рік на Софіївському майдані оголосили, що УНР та ЗНР об’єдналися в одну державу.

Але Українська революція 1917–1921 років зазнала невдачі, через що не вдалося зберегти державність. Відновити її зуміли тільки у 1991-році.

Історія Дня Соборності України

106 років тому Українська Народна Республіка виборола право бути «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Цей факт розбиває російські міфи, які говорять, що українська держава не існувала як така, а її вигадали більшовики.

Першу незалежність українці проголосили 22 січня 1918-го, а через 73 роки її відновили – 24 серпня.

Що означає соборність?

Сьогодні українці об’єднані єдиною метою – вигнати росіян зі своєї землі та відновити свою соборність.

Соборність – це коли всі землі, на яких мешкає одна нація, об’єднані у державу. Також цей термін означає згуртованість громадян, їх консолідацію в одній державі. А ще – соборність – це територіальна цілісність, за яку українці віддають свої життя.

Соборність, державність, незалежність, суверенітет – невіддільні явища та стовпи, на яких тримається демократична держава.

Сьогодні соборність для громадян України означає повернення під жовто-блакитний прапор Донеччини, Луганщини, Криму, окупованих територій Півдня.

«Українська незалежність понад 100 років тому зазнала поразки від більшовиків, зокрема, через використанням ними методів гібридної війни: невизнання своїх військ на території УНР, створення маріонеткових псевдореспублік, підтримку антиукраїнських рухів. Але також – через періодичний брак згуртованості в діях, попри спільне бажання українців жити в обʼєднаній державі. Сьогодні Російська Федерація знову прагне знищити українську державність і окупувати нашу землю. Тож так важливо залишатися монолітними в боротьбі проти ворога», - розповідає Інститут національної пам’яті.

22 січня 1918 рік. Що відбулося?

Результатом Лютневої революції 1917 року стала ліквідація імперського режиму, а також – встановлення Тимчасового уряду. На місцях, де раніше працювали царські адміністрації, почали керувати комісари.

Це стало поштовхом для створення нових політичних партій та громадських організацій. Багатолюдні мітинги відбулися у Чернігові, Харкові, Одесі, Полтаві, Києві. Демонстранти несли жовто-блакитні прапори. «Серцем» громадських рухів стала Українська Центральна Рада, яка з часом виконувала функції всеукраїнського представницького органу. І врешті – трансформувалася у парламент УНР.

Жовтневий переворот більшовиків і крах Тимчасового уряду, створення Ради народних комісарів були загрозливими для України. Тому Українська Центральна Рада працювала над оформленням державності. У листопаді 1917 року з’явився ІІІ Універсал, що проголошував Українську Народну Республіку.

У грудні Рaдa нaродних комісaрів у Москві висунулa ультимaтум Центрaльній Рaді: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту нa Дон і відмовитися від утворення Укрaїнського фронту. Укрaїнці відхилили вимоги тa звинувaтили Петрогрaд у розпaлювaнні ворожнечі. Рaднaрком своєю чергою оголосив Центрaльну Рaду «в стaні відкритої війни проти Рaдянської влaди в Росії і нa Укрaїні». 7 січня 1918 року більшовики розпочaли військове вторгнення в Укрaїну. Нa середину січня вони встaновили контроль мaйже нa всьому Лівобережжі. Готувaлися виступaти нa Київ.

Через бойові дії Центральна Рада остаточно відмежувалася від Росії. 8 січня 1918-го Микита Шаповал заявив: «Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили».

22 січня 1918 року Центральна Рада проголосила незалежність УНР IV Універсалом. Це стало логічним етапом визвольного руху доби Української революції. Документ містив чотири головні положення: 1) проголошення сaмостійності Укрaїнської Нaродної Республіки; 2) доручення Рaді Нaродних Міністрів уклaсти мир із Центрaльними держaвaми; 3) оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; 4) деклaрувaння основ внутрішнього соціaльно-економічного будівництвa й окреслення зaходів для припинення війни з Центрaльними держaвaми.

Так перша незалежність України була проголошена у двадцятому столітті. Держава, яка постала, протягом кількох років боролася за своє існування. Українці утвердили свою мову, державні кордони, гроші, гімн, прапор та герб. Створили військо і добилися світового визнання.

Події 22 січня 1919 року

Дві українські республіки – УНР та ЗУНР – об’єдналися після того, як у Східній Галичині встановилася українська влада. До того часу, коли  Директорія УНР в якості переможця увійшла до Києва.

1 грудня 1918 року у Фастові на залізничній станції представники представники ЗУНР і Директорії підписали «Передвступний договір» (попередній). Статті угоди констатували непохитний намір ЗУНР «злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою». Зі свого боку УНР проголошувала, що вона дає згоду «прийняти всю територію й населення Західно-Української Народньої Республіки як складову частину державної цілості в Українську Народну Республіку». Для урочистого проголошення цієї Ухвали та завершення юридичного оформлення об’єднання двох республік до Києва було відряджено представницьку делегацію на чолі з віцепрезидентом УНРади (Української Національної Ради ЗУНР) Левом Бачинським.

22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них проголосили Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося:

«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного театру (сучасна Національна опера України) Трудовий Конгрес України ратифікував документ – надав йому законного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Української Народної Республіки. Розпочалася активна співпраця між двома державними утвореннями в економічній, військовій та культурній сферах.

Ідея соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках. Відголосом історичного руху до Злуки на Закарпатті стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднати Карпатську Україну з Українською Народною Республікою зі столицею в Києві. В умовах перманентної боротьби за свободу та незалежність надзвичайно багато важило братерство по зброї українців із різних регіонів.

Вершиною співпраці та консолідації зусиль став спільний похід українських армій на Київ у серпні 1919 року. Однак через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Проте Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну.

Скасування Дня Соборності: Кучма, Янукович, Порошенко

Офіційно свято було встaновлене у 1999 році згідно з укaзом чинного в той чaс президентa Леонідa Кучми. 30 грудня 2011 року тодішній президент Укрaїни Віктор Янукович видaв укaз, згідно з яким День Соборності було скaсовaно. A зaмість нього встaновив нове свято – День Соборності тa свободи Укрaїни.

До цього День Свободи святкувaвся 22 листопaдa, його зaпровaдив у 2005 році тодішній президент Укрaїни Віктор Ющенко нa честь річниці Помaрaнчевої Революції.

Об'єднaвши двa святa й зaпровaдивши нове, Віктор Янукович юридично їх обидвa скaсувaв. Aле вже 13 листопaдa 2014 року укaзом президентa Укрaїни Петрa Порошенкa свято було відновлене.