3000 км від Укрзалізниці: що відомо про безкоштовні подорожі для українців

Укрзалізниця (УЗ) запроваджує програму «УЗ-3000», яка дозволить кожному громадянину України безкоштовно проїхати до 3000 кілометрів залізницею всередині країни. Ця ініціатива спрямована на підтримку громадян та стимулювання подорожей у непікові періоди, а обраний ліміт у 3000 км символічно відповідає найдовшому маршруту потягом в обидва боки. Програма наразі перебуває на етапі пропрацювання.

Укрзалізниця роз’яснила, як працюватиме програма трьох тисяч кілометрів і відповіла на питання, які отримала від громадян.

Не вистачає квитків на поїзди і так, куди ж ще додавати пасажирів?

«3,000 кілометрів» покликані розвантажити найпіковіші періоди: чимало пасажирів готові змінювати дату і навіть місяць подорожі за суттєво нижчої ціни. Для порівняння: у серпні, коли надскладно взяти квитки хоч кудись, залізниця перевозить 2,6 млн пасажирів, а в лютому лише 1,9 млн. Відповідно, в період з меншим навантаженням є можливість дозаповняти місця, пропонувати подорожі «за кілометри» й перевозити додатково пасажирів, не нарощуючи витрати.

У «низький сезон» додаткові можливості подорожувати можуть дати поштовх іншим суміжним сферам внутрішнього туризму, адже це низький сезон і для них.

Відтак, пасажири, яким не принциповий час поїздки (наприклад, раз на рік навідують родичів чи використовують відпустку для поїздки країною) матимуть сильний стимул подорожувати поза піком, вивільняючи місця в піковий час.

Також «кілометрами» будуть заохочувати поїздки у дні з меншим навантаженням (наприклад, не в п’ятницю ввечері до Львова, коли їдуть усі, а, скажімо, у вівторок чи ранковим поїздом за «кілометри»).

А ось у періоди, коли на залізничні перевезення підвищений попит (той же грудень) – фокус програми буде на тому, щоб допомогти жителям прифронтових громад, які найбільше потерпають від обстрілів та знеструмлень: поїздки «за кілометри» будуть доступними саме для поїздів звідти.

Чому саме 3,000 км? Що, якщо мені не потрібно або я не зможу їх використати?

Ця відстань символічно покриває найдовший наявний залізничний маршрут Україною туди-зворотно (із Запоріжжя до Ужгорода), тож дасть можливість відкрити країну всім, де б хто не жив.

Програма розповсюджується на поїздки в далекому сполученні і, зрозуміло, йдеться саме про внутрішні рейси і не про преміум-сегмент. Це – адресна можливість для тих, в кого є потреба, а кому не потрібно – звичайно, можуть купувати квитки без жодних змін.

В УЗ думають над опціями щодо невикористаних кілометрів, щоб дати можливість їх спрямувати з користю.

Пасажирські перевезення збиткові. За чий рахунок бенкет? Хто перекриватиме збитки?

Ця програма розгортається паралельно зі стартом системної (хай поки й лише часткової) компенсації реальної собівартості пасажирських перевезень. Це покращить ситуацію для залізниці, а разом із тим збереже доступність подорожей для всіх українців.

Додаткові пасажири, які подорожуватимуть «за кілометри», дозаповнюватимуть наявні місця, відтак суттєво не додаючи витрат. Курсування пасажирських поїздів субсидіює держава, тож важливо, щоб вони задіювались максимально ефективно і якомога більше пасажирів могли подорожувати цілорічно. Підтримка пасажирських перевезень - це кошти платників податків, тож вони мають відчути цей ефект.

А паралельно вводитимуться додаткові сервіси для тих, хто готовий платити – в категоріях СВ, 1 клас, міжнародні поїзди. Відповідні додаткові доходи перекриватимуть вартість поїздок «за кілометри», щоб не збільшувати потребу в державному фінансуванні.

Ресурсу ледь вистачає на заробітні плати залізничників, галузь критично недофінансовано

«3,000 кілометрів» розгортаються паралельно із стартом системної державної підтримки пасажирських перевезень Укрзалізниці.

Перехід на покриття реальних витрат пасажирських перевезень державою якраз дозволить покращити фінансову ситуацію залізниці, зберігати робочі місця.

В Укрзалізниці підсумували: «Ми поступово переходимо до європейської моделі: держава розпочала у 2025 та продовжить у 2026 принаймні частково фінансувати реальну вартість пасажирських перевезень. Це – європейська практика й, звичайно, для нас в Україні зараз це дуже актуально: більшість «не потягне» квитки по їхній реальній ціні, а зберігати залізничні маршрути в т.ч. до прифронтових міст життєво необхідно. Фінансування потрібне, щоб виплачувати безперебійно зарплати залізничникам, оперативно відновлювати інфраструктуру, їхати навіть за відсутності електрики.

Компенсація від держави накладає й відповідальність на залізницю: давати людям, українським пасажирам, зокрема з прифронтових громад, дієву підтримку, розширювати їхні можливості подорожувати, робити важливі поїздки доступними в том числі тим, кому на це сьогодні не вистачає коштів».