Вірші про Україну для дітей та дорослих: римовані рядки для душі

Українська поезія відома у всьому світі. В Україні й далеко за кордоном часто можна почути римовані рядки Шевченка, Стуса чи Сосюри. В період російсько-української війни, українська поезія задзвеніла ще гучніше. Адже іноді, слова гримлять страшніше за грім та б’ють сильніше за кулі. Сьогодні Україна.info зібрала для вас добірку віршів сучасників та класиків, якими можна надихатися особисто та навчати дітей.

Вірші про Україну для дітей

Для знайомства з поезією найменшим слід презентувати короткі вірші про Україну. Вони легко запам’ятовуються та дають дитині уявлення про те, що таке римовані рядки.  Наприклад, такий маленький вірш про Україну:

Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, малюють, квітують поля –

Добридень тобі, Україно моя!

Павло Тичина

Простих та легких віршиків для дітей чимало, головне бажання знайти ті, що дійсно сподобаються малечі.

Україна – рідний край,

Рідне поле, зелен гай,

Рідне місто й рідна хата,

Рідне небо й рідна мати.

Ярослав Скидан

У нас красивий, гарний край:

Квіти, море, річка, гай!

Рідне все: поля, діброви,

А сади які чудові!

Їх краса — це білий цвіт...

Ненька наша, Україна,

Адже ти для нас єдина!

Дмитро Гонтар

Дитячі вірші про Україну також можуть стати гарними забавками. Наприклад, такі акровірші для дітей:

У нас красивий, гарний край:

Квіти, море, річка, гай!

Рідне все: поля, діброви,

А сади які чудові!

Їх краса — це білий цвіт...

Ненька наша, Україна,

Адже ти для нас єдина!

Дмитро Гонтар

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

Микола Чернявський

Віршовані рядки розвивають не тільки пам'ять, вчать нових слів, а й прививають любов до рідної землі та країни, в якій народилася та живе дитина. Наприклад, такі патріотичні вірші про Україну для дітей:

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай!

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І в щасливі, й злі години

Ми для неї живемо,

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жити й помремо...

Володимир Самійленко

Облітав журавель

Сто морів, сто земель,

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

— Де найкращая земля? —

Журавель відповідає:

— Краще рідної немає!

Платон Воронько

Знайомство з величними постатями та історією України, можна розпочати з нескладних віршів про козаків. Наприклад, такі вірші про козаків і Україну:

Шабля, кінь та щедра вдача!

Ворог не страшний їм наче!

Козаки всіх боронили,

Вільно, щедро, гарно жили.

Землю рідну защихали

Та ганьбити не давали!

***

Гей, козаче – козаченько,

Тай хоробре серденько,

Ой, міцні в нього руки – Ворогам для науки!

Як козак засміється – Ворог з остраху трясеться,

Як козак заспіває – Вороги чимдуж тікають!

Як козак затанцює – Увесь світ його чує,

Зелен-дубе розвивайся, Гей душа, розкриляйся!

А душі тільки й треба – Степ широкий та небо,

Під сідлом коник чалий,

Побратим не лукавий.

Гей, гуляти-воювати

Знов поїдемо брате,

Не топтали щоб чужинці Наші землі українські!

Там чи смерть, чи життя – Нам не буде забуття!

Якщо голови складемо – У піснях доживемо!

М. Пригара

Для дітей більш старшого віку, підійдуть довші твори, які дозволять розвинути уяву та дізнатися цікаві факти з історії, звичаїв та обрядів. До прикладу, вірші для дітей 8-9 років про Україну такі:

Мої нескінченні дороги

Сплелися, мов доля моя,

Я знову вернув до порога,

Де батьківська рідна земля.

Країно моя — Україно,

Ще пращурів пам’ять жива,

Знайома тут кожна стежина,

І сонце мене зігріва.

Хай пісня твоя, Україно,

Злітає, як птах у блакить,

А мова твоя солов’їна

У кожній оселі звучить.

Піду у садочок вишневий,

Послухаю спів солов’я,

Там ранок зустріну рожевий,

Тобі я вклонюся, земля.

Федір Панто

Я тримаю у руці

Кольорові олівці.

Хочу я намалювати

Кримські гори і Карпати.

Степ і пагорби Дніпрові,

І озера, і діброви,

І веселку, і калину,

Чорне море і Дунай –

Все це наша Україна,

Наш чудовий рідний край!

Наталія Зарічна

Для підлітків та дітей старшого віку, можна пропонувати вірші, які стали популярними піснями.

До прикладу, сучасний вірш про Україну, слова якого знають практично всі українці, був написаний співаком, автором, шоуменом та продюсером Андрієм Кузьменко, відомим лідером гурту «Скрябін».

На твоїх джинсах американський прапор,

На твоїй майці - канадське кленове листя.

У твоїх очах видно тільки одне питання,

Хто менi скаже - чому я тут народився.

Не твоя вина - шо ти батька свого син,

А твоя біда - не вміти бути ним.

Не стидайся - то твоя земля,

Не стидайся - то Україна.

Добре там є, де нас нема,

Стань для батька нормальним сином.

Ти знову купиш струйові німецькі шузи,

Твої вуха давно вже звикли до чужої музики.

На твоїх губах застигла гримаса болі,

Чому я тут ше - я хочу давно на волю!

Не стидайся - то твоя земля,

Не стидайся своєї країни.

Добре там є, де нас нема...

Андрій Кузьменко

Якщо ж ви особисто хочете порефлексувати про події в Україні, зазирніть до творів сучасних поетів, які сьогодні випустили чимало збірок присвячених військовим подіям в Україні. Тим більше, що багато поетів-сучасників взяли до рук зброю, щоб захищати Батьківщину, а деякі військові знайшли в собі талант та натхнення почати писати вірші.

Вірші про Україну і війну

Повітряна тривога по всій країні

Так наче щоразу ведуть на розстріл

Усіх

А цілять лише в одного

Переважно в того, хто скраю

Сьогодні не ти, відбій

Вікторія Амеліна

Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?

Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.

Прийшли сюди, принесли покору і втому.

Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.

Наше місто було з каменю та заліза.

У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.

У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.

Тепер навіть у наших снах пахне горілим...

Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.

Їхні пальці вночі торкались безодні.

Джерела в місті були глибокі, наче жили,

Церкви були просторі. Ми їх самі спалили...

Найкраще про нас розкажуть могильні плити.

Можеш із нами просто поговорити?

Даруй нам свою любов, стискай лещата.

Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.

Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.

Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.

Скажи, принаймні, що буде покарано винних.

Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.

Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.

Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.

І невинних вона, до речі, теж чекає потому.

Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.

Чому саме ви потрапили до темних потоків?

Потрібно було уважніше читати книги пророків.

Потрібно було оминати пекельні діри.

Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.

Пам'ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,

Про птахів, які падають на міста, мов каміння?

Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.

В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.

Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.

Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.

Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.

Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.

Я не знаю нічого про неминучість спокути.

Я не знаю де вам жити і як вам бути.

Я говорю про те, що кожному з нас властиво.

Якби ви знали, як нам усім не пощастило...

Сергій Жадан

бомба не розрізняє кольори шкіри

бомба не відрізняє тебе від твого ворога

не бачить націй і народностей

релігій і безбожництва

їй байдуже скільки тобі років

хто твої предки

де ти народився

чого досягнув

скільки в твоєму серці любові

а в очах ніжності

як ти усміхаєшся

і як плачеш

ти для неї лише ціль

координата

вирахувана і проставлена рукою

так схожою на твою

тільки випущена тими гомінідами з ряду приматів

які так і не стали людьми

Галина Мирослава

Сучасні вірші про Україну до сліз

Усі мої родинні зв'язки тепер телефонні

усі мої зв'язки прослуховуються

їм цікаво, кого я більше люблю маму, чи тата

їм цікаво, на що хворіє моя бабуся, яка каже в слухавку: ой, ой-ой

вони заінтриговані, що думає моя сестра про свого хлопця

який раніше був моїм

усі мої телефонні зв'язки кровні

уся моя кров прослуховується

їм треба знати, скільки відсотків української

польської, російської і чи є циганська

їм треба знати, чиїм донором я стала

їм треба знати, чи це впав гемоглобін, чи дах наді мною

і чи можна з клітинних мембран побудувати кордони

між мною і моєю мамою вирито сотні могил

і я не знаю, як їх перестрибнути

між мною і моїм батьком літають сотні снарядів

і я не вмію дивитися на них, як на птахів

між мною і сестрою металеві двері погребу

що їх із середини підпирає лопата

між мною і моєю бабусею параван із молитов–

тонкі шовкові стіни, за якими не чути, зовсім не чути

це дуже просто, підтримувати родинні телефонні зв'язки

це дуже дешево, поповнювати рахунки безсонням та заспокійливим

це так п'янить, слухати чужу кров, одягнувши навушники

особливо, коли моя кров перетворюється на постріл:

нах!

Любов Якимчук

Візьми лише найважливіше. Візьми листи.

Візьми лише те, що зможеш сама нести.

Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі,

візьми дерев’яні розп’яття, золочені муляжі.

Ми ніколи більше не повернемося сюди.

Ми ніколи більше не побачимо наші міста.

Візьми листи. Всі. До останнього злого листа.

Нам ніколи не повернутись до наших нічних крамниць.

Нам ніколи не пити з сухих криниць.

Нам ніколи більше не бачити знайомих облич.

Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч.

Нам з тобою бігти вздовж соняшникових полів.

Нам з тобою тікати від псів, спати поміж волів.

Нам збирати воду в долоні, чекаючи в таборах,

дратувати драконів на бойових прапорах.

Друзі не вернуться, і ти не прийдеш назад.

Не буде задимлених кухонь, не буде звичних посад,

не буде сонного світла серед нічних осель,

не буде зелених долин і заміських пустель.

Буде розмазане сонце за плацкартним вікном.

Буде холерна яма, залита вапном.

Буде криваве взуття на жіночих ногах,

вимучені вартові в прикордонних снігах,

підстрелений листоноша з порожнім мішком,

підвішений за ребро священик із безжурним смішком,

цвинтарна тиша, гамір комендатур,

списки загиблих, друковані без коректур,

такі безкінечні, що навіть часу не стає

шукати в них щоранку ім’я своє.

Сергій Жадан

Читайте також: Вірші до свята Миколая: короткі, цікаві та про Україну