Лікування у соляних кімнатах: МОЗ розповіли про недоказову реабілітацію

У світі існує багато методів реабілітації та лікування. Багато з них мають широкий спектр застосування. Одним із них можна вважати – спелеотерапію. Це немедикаментозний вид реабілітації та лікування органів дихання, в якому використовують мікроклімат підземних соляних шахт і карстових печер.

У МОЗ розповідають, що спелеотерапія, як лікувальний метод, виникла ще під час Другої Світової війни. Жителі одного з міст західної частини Німеччини переховувалася від бомбардувань у печері Клютерхеле. Серед них були й пацієнти з астмою. Спостерігаючи за ними, Доктор Карл Герман Шпаннагель звернув увагу, що після перебування у печері, стан хворих покращився.

Саме так соляні печери та шахти почали надихати людство на створення простору, який відтворюватиме їх мікроклімат. Головний лікувальний фактор соляної кімнати – високодисперсний сольовий аерозоль, з розміром частинок від 0,4 до 5 мкм. Вважається, що він здатен проникнути в усі відділи дихальних шляхів людини та вилікувати від цілого ряду хвороб.

Механізм дії цього методу наступний: негативно заряджені частинки сухого сольового аерозолю проникають в дихальні шляхи та потрапляють на шкіру. Далі вони викликають цілий ланцюг процесів, які спричиняють бактерицидну та бактеріостатичну дію на мікрофлору дихальних шляхів. Також сіль буцімто покращує дренажну функцію бронхів і полегшує відходження мокротиння.

Серед показів до застосування соляних кімнат та печер:

• бронхіальна астма,
• хронічні захворювання легень,
• бронхіти,
• тонзиліти,
• фарингіти,
• екзема,
• себорея.

У МОЗ додають, що ця процедура має широкий спектр протипоказів:

• дихальна недостатність,
• гострі інфекційні захворювання,
• серцева недостатність,
• гіпертонічна хвороба,
• захворювання нирок,
• клаустрофобія тощо.

Науковці до спелеотерапії ставляться більш скептично. Дослідження, яке можна знайти в Кокрейнівській бібліотеці, свідчить – метод не безнадійний. Він таки має позитивні ефекти, але короткострокові. Головні питання, на які й досі немає відповіді: наскільки довго триває позитивна дія солі та чи можна вважати таке лікування економічно ефективним? Без доказів, які б ґрунтувалися на рандомізованих контрольованих дослідженнях, дати будь-які практичні рекомендації неможливо.

У МОЗ кажуть, що спелеотерапія чи галотерапія не можуть бути основним методом лікування та реабілітації. Під час відновлення функцій людини слід послуговуватись виключно доказовими підходами та Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я».

«Лише активна, мультидисциплінарна, пацієнтоцентрична реабілітаційна допомога, яку гарантує держава, має доведену ефективність. Адже вона ґрунтується на кращих міжнародних практиках та рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров’я», – кажуть у відомстві.

Для проходження стаціонарного відновлення достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна в разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого. 

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із процедурами від трьох годин на день. За двома напрямами та більше – понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу.

Бджоли не лише роблять мед, а й стимулюють багату уяву прибічників альтернативної медицини. Як тільки не використовують цих неймовірних комах. Деякі ентузіасти застосовують їх для лікування, а найбільш винахідливі — в процесі реабілітації. Так стверджує українське міністерство охорони здоров’я, що закликає не лікуватися таким чином.

Мова йде про мед, пилок, прополіс, маточне молочко та бджолину отруту.

Медики розповідають, що у профільній літературі цей метод з’являється приблизно в другій половині 20-го століття. Перш за все, йдеться про угорські та австрійські медичні публікації. Найяскравішими прибічниками апітерапії заведено вважати австрійського лікаря Філіпа Терча та його колегу — угорця Бека Бодогу. З-під пера першого вийшла стаття «Про особливий зв’язок між укусами бджіл і ревматизмом», з подачі другого з’явився термін «терапія бджолиною отрутою».  Втім, жодних наукових або клінічних доказів ефективності чи безпеки апітерапії немає.

І хоча у США й досі існує асоціація апітерапевтів, яка активно випробовує різні методики лікування бджолами, жодних доказів ефективності цієї методики вони не наводять.

Бджоловжалювання, сон на вуликах із бджолами, масаж із медом, медові аплікації, вживання пилку і прополісу — методик застосування диво-комах незліченна кількість. Як і «показань» до самої процедури.

Так звані «фахівці» рекомендують застосовувати апітерапію, зокрема, в таких випадках:

• захворювання опорно-рухового апарату,
• біль у м’язах чи суглобах,
• проблеми з сечостатевою системою,
• розсіяний склероз,
• зниження імунних властивостей організму,
• депресія та порушенням сну,
• порушення кровообігу.

І хоча ефекту від практики «заклинателів бджіл» — нуль, кажуть лікарі, побічних реакцій — безліч: від звичайної алергії до анафілактичного шоку та навіть смерті.

Особливо небезпечним дослідники вважають бджоловжалювання та заявляють про надзвичайно високу ймовірність появи побічних ефектів.

«Враховуючи те, що досліджень, які б доводили ефективність будь-якого з методів апітерапії, не існує, її не слід застосовувати ні під час лікування, ні в момент надання послуг із реабілітації. 

Довіряйте лише перевіреним методам лікування й реабілітації. Активна, доказова, пацієнтоцентрична допомога мультидисциплінарних команд — єдиний доведений та ефективний метод відновлення функціонального стану людини», - зазначають у МОЗ.

Там нагадують, що якісна та дієва реабілітація повністю покривається НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій.

Для проходження амбулаторної реабілітації вистачить електронного направлення від лікаря первинної ланки або лікуючого лікаря.

Для проходження стаціонарного відновлення достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна в разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого.

Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із процедурами від трьох годин на день. За двома напрямами та більше — понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу.

Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року.