У Софії Київській оцифровують графіті ХІ — початку ХVIII століть

У Національному заповіднику “Софія Київська” почали оцифровку масиву графіті ХІ — початку ХVIII ст., які вкривають стіни Софійського собору і яких налічують понад 7,5 тисячі. 

Про це повідомили на сторінці Національного заповідника.

Ідею запропонували професори шведського університету Гуннар Альмевік і Джонатан Вестін.

Мета проєкту — за допомогою лазерного сканування, фотограмметрії та технології Reflectance Transformation Imaging (Трансформація зображення за допомогою відтиску) отримати 3D макет зображень графіті для створення їх цифрової документації і зберігання. 

У подальшому інформація, яку зможуть використовувати як науковці, так і широкий загал, зберігатиметься на серверах в Україні і Швеції.   

Ініціативу втілюють завдяки напрацюванням Національного заповідника “Софія Київська”, Національного історичного музею України, Ґетеборзького університету і підтримці низки грантодавців — шведських установ, які профінансували придбання необхідного сучасного обладнання: Шведської дослідницької ради FORMAS, Шведської королівської академії літератури, історії та старожитностей, Шведської ради національної спадщини.

Використання провідних технологій, як 3D-скануванням об’ємних структур є дуже важливим, адже подібна цифрова фіксація необхідна для збереження і популяризації культурноїспадщини.

Наразі шведські експерти з Ґетеборзького університету діляться знаннями з українськими фахівцями. 

Процес цифрової документації достатньо трудомісткий — команда планує завершити перший етап проєкту до кінця цього року.

Пішла з життя українська художниця декоративного у монументального мистецтва Оксана Грудзинська. Найвпізнаванішою роботою художниці стала мозаїка на станції метро «Хрещатик», створена за мотивами традиційного українського рослинного орнаменту.

Про це повідомили в Національному музеї декоративного мистецтва України, де експонувалися понад понад 100 її творів.

Грудзинська була заслуженою художницею Української РСР, також членкинею Національної спілки художників України. Вона стала авторкою багатьох керамічних творів: декоративні панно, архітектурні керамічні вставки, настінні тарелі, вази.

«Витоки логічності, краси, поетичності художнього стилю Оксани Грудзинської лежать в українському народному мистецтві. В основі її творчості – застосування не стільки форм і мотивів народного мистецтва, скільки принципів, що складають його основу. Роботи художниці такі ж ясні, логічні, насичені добрим світлом і позитивною енергетикою, як і сама мисткиня», – розповіли в музеї декоративного мистецтва.

Художниця Оксана Грудзинська народилася 28 липня 1923 року в Москві, в родині архітектора. Закінчила Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Там її педагогами були художники Олександр Дейнека та Роберт Фальк.

З 1947 року Оксана Грудзинська працювала в експериментальній майстерні художньої кераміки Інституту архітектури Академії будівництва та архітектури УРСР. Як зазначають в музеї, колектив народних майстрів і художників працював над відновленням зруйнованого війною Києва та створенням нового декоративного обличчя столиці України.

Мисткиня 20 років працювала у «Софіївській гончарні», на початку 1970-х років почала роботу в Художньому фонді України. За цей час вона розвивала свій стиль монументального та декоративного мистецтва. 

Грудзинська брала участь в оформленні фасаду павільйону «Тваринництво» на ВДНГ у Києві, вестибюлю Національного музею українського народного декоративного мистецтва, санаторію «Донбас» у Слов’янську. 

Художниця створила безліч панно по всій Україні: «Історія зв’язку» в інтер’єрі Будинку зв’язку в місті Деражня Хмельницької області, мозаїчні панно для механіко-металургійного технікуму в Києві, рафінадного заводу в місті Суми, палацу культури хімічного об’єднання «Азот» у Рівному та інші.

У 1990–2010 роках вона викладала живопис на кафедрі кераміки Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.