У Чорнобильській зоні мешкає найменша сова України

У Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику мешкає сичик-горобець. Це найменша сова фауни України завдовжки 15-17 см з пір’ям. Їхня вага всього 50-77 грамів.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці заповідника.

Мініатюрні розміри не заважають птаху успішно полювати на дрібних гризунів і не менш дрібних птахів.

Ще на початку XXI ст. у зоні відчуження сичика не зустрічали. Вперше його побачили у Луб’янському лісництві влітку 2009 р. На той час було відомо лише 5 місць перебування птахів.

На сьогодні у Чорнобильському заповіднику відомо 27 місць перебування сичика-горобця. Чисельність птахів на території може сягати щонайменше 70-80 пар.

Оселяється птах в стиглих листяних та мішаних лісах біля галявин, перелогів та луків. Сичик є осілим, але в зимовий час деякі дорослі й більша частина молодих птахів відкочовують на південь.

На відміну від багатьох видів сов, полює сичик зранку до вечірніх сутінок. Харчується дрібними тваринами – мишеподібними гризунами та дрібними птахами.

Якщо сичик виявляє себе вдень голосом чи візуально, його починають переслідувати зграї пташок, які голосно кричать. Тому ця сова полює із засідок, передчасно ховаючись від стороннього ока.

Гніздується в дуплах дятлів. Під таким дуплом можна знаходити залишки здобичі, які самиця викидає, чистячи гніздо. Перед зимівлею сичики в окремих дуплах заготовляють їжу – дрібних птахів та ссавців (миші, полівки, мідиці). Спокійний і самовпевнений характер сичика дозволяє фотографу близько підходити до птаха й робити чудові знімки.

У Чорнобильському заповіднику живе стадо корів, які здичавіли після смерті господарів. У них немає потреби доїтися, а їжу вони добувають собі самі.

Про це повідомляє Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник.

Корови належать до поширеної на Поліссі української чорно-рябої молочної породи.

Їх колись тримали «самосели» в Чорнобилі та селі Луб’янка. Але коли у 2016 році господарі померли, стадо корів почало жити на волі. Корови вгодовані, це означає, що проблем з кормом у них не існує. А коли взимку випадає сніг, вони копитами викопують суху траву.

Цікавим є те, що у корів немає потреби доїтися. Адже їхній цикл лактації нормалізується і прив’язаний до народження телят.

У передвоєнні часи стадо налічувало до 20 голів. Тварини пережили окупацію і продовжують освоювати простори заповідника.