Сокальська сорочка стала елементом нематеріальної культурної спадщини України

Національний перелік нематеріальної культурної спадщини поповнили новими елементами. Серед них — традиції, знання та вміння, пов’язані з сокальською сорочкою. Сокальська або надбужанська сорочка є традиційним елементом одягу мешканців Північної Галичини, зокрема Сокальської територіальної громади. Ця унікальна вишивана сорочка має особливий крій, довгий комір, який спадає на спину, характерну композицію орнаменту та колористику. Візерунок чорними нитками був домінантним у 1850–1910-х роках, а з 1910-х почали з’являтися жовті й охристі вкраплення. У 1920-х роках палітра розширилася до жовто-червоних і жовто-фіолетових відтінків, а 1930-ті роки ознаменувалися вибухом кольору.

Про це повідомляє Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

Орнаменти, переважно вишиті чорними нитками, створюються техніками поверхневого шва, стебнівки та хрестика. Знання та вміння про створення цих сорочок передаються з покоління в покоління, а назви орнаментів, що відображають навколишній світ і природу, збереглися донині. До них належать «ружі», «галузочки з ягідками», «сливочки», «дзвіночки», «виноград», «барвінок» та інші.

Сокальська сорочка є важливим елементом культурної спадщини. Вона формує почуття приналежності до рідного краю та сприяє збереженню історичних традицій. Сорочка відіграє значну роль у житті громади. Її одягають на релігійні свята (Різдво, Великдень, Водохреще) та родинні урочистості (весілля, хрестини, ювілеї). Багато мешканців Сокальщини носять її в повсякденному житті, демонструючи свою культурну спадщину та національну ідентичність навіть за межами України.

Легенди про сокальську сорочку — це місток у вивчення родоводу, що дає можливість ширшого пізнання історії України. Наприклад, одна з легенд пояснює вибір чорного кольору вишивки трагічними подіями минулого. Через часті татарські та турецькі напади на Сокальщину у XV–XVII століттях громада втратила багато чоловіків. У пам’ять про це жінки вирішили вишивати чорними нитками упродовж дев’яти поколінь, що згодом стало традицією.

Включення традицій, пов’язаних із сокальською сорочкою, до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини підкреслює їхню важливість для української культури. Це не лише визнання історичної значущості сорочки, а й стимул для подальшого збереження унікальної традиції, що передається з покоління в покоління.

Нагадаємо, ЮНЕСКО офіційно визнала писанку частиною нематеріальної культурної спадщини.