Сержант, що пройшов пекло боїв, колекціонує іграшки Стіч та мріє про ресторан із такою назвою

Валерій — сержант бойового піхотного взводу, який тримає оборону на пекельних ділянках запорізького напрямку. У Валерія — кілька контузій, два поранення та величезний досвід бойових дій. Але на робочому столі сержанта завжди стоїть іграшка — персонаж мультфільму «Ліло і Стіч». Насправді це вже ціла колекція, яку регулярно поповнюють побратими, адже позивний Валерія — «Стіч», і з цим позивним він воює майже чотири роки.

Його історію розповіла 128 окрема важка механізована бригада «Дике Поле».

У 2022 році Валерію було всього 19, і він навчався на відділенні готельно-ресторанного бізнесу, мріючи колись стати ресторатором. Коли почалося повномасштабне вторгнення, хлопець пішов захищати рідну землю. Тоді ще ніхто не думав про бойові виплати чи контракти на 18–24 місяці. Але Валерій розумів: якщо окупант зайде в його місто, відкривати ресторан буде просто ніде. Позивний «Стіч» обрав, бо був таким самим швидким і моторним, як персонаж мультфільму, який любив у дитинстві.

Піхотинець Стіч у складі 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле» звільняв українські села на Донеччині й тримав там оборону протягом двох років. У Старомайорському отримав два поранення. Одне з них — мінно-вибухове — випадково потрапило в кадр відеокамери. Тоді побратими подарували Стічу іграшкового тезку, який став справжнім талісманом піхотинця.

Тепер Стіч — сержант взводу, у якому більшість військовослужбовців значно старші за нього.

Валерій мріє, що після перемоги відкриватиме власний ресторан із назвою «Сержант Стіч».