«Розумієш, що наступний удар може бути і по тобі, але робота не зупиняється», — авіаційний технік 39-ї бригади тактичної авіації

Данило – авіаційний технік 39-ї бригади тактичної авіації. Його робочий день починається задовго до світанку і триває до того моменту, коли літак після виконання бойового завдання безпечно повернеться на землю, пройде обслуговування, та буде готовий до наступного вильоту. У цій професії немає «другорядного» часу — кожна хвилина має значення.

Історію військового розповіли на сторінці бригади.

Під час повітряної тривоги відповідальність відчувається гостріше. Сирена стає внутрішнім сигналом максимальної концентрації: будь-яка дія має бути точною, будь-яке рішення — виваженим. Тут немає місця для поспіху без контролю.

«Працюємо часто в умовах безпосередньої загрози удару. Часу обмаль, обстановка — напружена. Проте ми маємо діяти чітко й злагоджено: перевірки, підготовка, запуск.

Коли загроза знешкоджена, а літак йде на завдання, приходить коротке, але дуже сильне відчуття полегшення — ти знаєш, що зробив усе правильно», — говорить військовий.

У роботі авіаційного техніка важлива увага до дрібниць. Ледь помітна зміна звуку, нетипова вібрація чи сумнів у роботі системи — і своєчасне рішення може вберегти екіпаж і борт.

«У нашій справі головне — чесність перед собою і повна відповідальність за кожен кожен механізм, за кожну систему. Бо ти чітко усвідомлюєш, за що відповідаєш», — каже Данило.

«З початком повномасштабної війни, ми майже одразу передислокувалися на оперативні аеродроми. І змінюємо Це були постійні переїзди й постійна напруга.

Ми пережили дуже багато обстрілів шахеди, крилаті ракети та балістика, але це не змінило наш вектор на перемогу.

Ти розумієш, що наступний удар може бути і по тобі, але робота не зупиняється. Ми працювали між тривогами й після вибухів, бо літак має бути готовий. Були моменти, коли ще все диміло, а ми вже повертались до бортів. Страх був постійний, але відповідальність — сильніша, тому робота кипіла без перерв», - додає захисник.

Сьогодні Данило працює в мороз і дощ, у темряві та під звуки сирен. Саме тоді, коли під обстрілами не опускають рук та після вибухів знову йдуть до літаків — авіація живе. А поки вона живе — ми тримаємо небо.