Пів року нацгвардійці Повар і Текіла тримали позиції під Покровськом

Бійці Національної гвардії із позивними Текіла і Повар понад 160 днів провели на передовому рубежі під Покровськом. Ворог обстрілював їх з мінометів, намагався вбити дронами, вогнем артилерії і вибити їх штурмами піхоти. Майже пів року гвардійці не лише вели спостереження, допомагали евакуювати інших і відбивали атаки, а і знищували ворога у стрілецьких дуелях.

Про це розповіли на сторінці військової частини 3045 Національної гвардії України.

На визначену позицію гвардійці на псевдо Текіла, Повар і Музикант заходили втрьох. Вони добре замаскувались, і це дозволило їм довгий час залишатись непомітними для росіян. Окрім спостереження і розвідки, надавали допомогу побратимам, яких евакуювали після отриманих поранень. Поранених і виснажених бійців доводилося переправляти з ризиком для власного життя – під обстрілами та наглядом ворожих дронів. Втім згодом противник з’ясував місцезнаходження гвардійців, і тоді почалось справжнє пекло.

Оборонців накривали з мінометів, атакували дронами та вогнем артилерії, штурмували силами піхоти. В одному бою Музиканта поранило, і його евакуювали. Повар з Текілою залишились вдвох. А згодом шляхів для відходу вже не стало.

Побут був максимально простим: мінімум речей, постійні чергування, жодного демаскування. Поки один на спостереженні, інший відпочиває або готує їжу. Воду брали з найближчого джерела, пересувалися лише в сутінках, щоб не видати позицію ворожим дронам. Зрідка використовували окопну свічку. Почорнілими і втомленими пальцями гвардійці зробили хрест і молились, коли, здавалось, що виходу немає. Кажуть, це додавало сил.

«Найважче – мінометні обстріли, коли укриття розбирається прямо над головою. Вижили завдяки дисципліні й чіткому виконанню наказів. На позиції головне – вода, боєкомплект, медицина і підтримка побратима. Коли ставишся один до одного, як до брата, можна витримати багато», – говорить гвардієць на псевдо Повар.

Він уклав контракт з Національною гвардією одразу після строкової служби. Ці майже пів року пліч-о-пліч з побратимом Текілою. Мотивували і допомагали вистояти думки про рідних і відповідальність за напарника, каже він.

«Під час обстрілів може зникнути все, тому вода, ліки й запас провізії критично важливі. А триматися допомагали думки про рідних. Я знав, що колись діти спитають, що я робив, коли прийшла війна. Саме ця думка не дозволяла зламатися. Ми стояли заради своїх рідних і своєї землі», – говорять військові.

Зв’язок з рідними підтримували через радіостанцію командира, коли той прикладав її до мобільного телефону. Під час оборони свого рубежа кожен з них отримав не одну контузію, нерідко з ворожою піхотою виникали справжні дуелі, де все залежало від особистої швидкості, влучності і навченості. З кожної з цих перестрілок Текіла і Повар виходили переможцями.

Лише нещодавно обстановка дозволила провести ротацію. Під ворожим обстрілом до них пробилися побратими, які і замінили незламних оборонців.

«Втомлені, але нескорені вони вийшли до своїх. Зараз вони відновлюють сили та готуються передавати бойовий досвід побратимам», – зазначають у військовій частині.

Нагадаємо, Зеленський відзначив «Хрестом бойових заслуг» двох захисників, які 165 діб тримали позицію на фронті.