Одещина готується відкрити пляжі до оксамитового сезону

Одеська ОВА видала розпорядження до 10 серпня підготувати пляжі для відкриття пляжного сезону.

Про це повідомив очільник Одеської ОВА Олег Кіпер в Telegram.

"Станом на сьогодні констатуємо, що якість води у Чорному морі стабілізувалася та відповідає всім санітарним нормам.

Підписав розпорядження щодо підготовки доступу людей на пляжі.

… До 17:00 10 серпня Одеська, Білгород-Дністровська та Ізмаїльська РВА мають провести відповідну підготовку пляжів та подати акти про готовність до Одеської ОВА. Ті, хто не встигнуть, можуть подати пізніше.

Але закликаю всіх укластися в строки, щоб уже цими вихідними Одещина могла зустрічати туристів. За прогнозом буде до +30, тож чекаємо всіх на наші найкращі в світі пляжі", - зазначив посадовець.

Пляжі мають бути обладнані захисними сітками, що унеможливлюють потрапляння мін, спостережно-рятувальними постами, буями, засобами гучного мовлення та наявними поблизу укриттями

Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів та «Укргідроенерго» показали світлини будівництва й роботи Каховської ГЕС та населених пунктів південних регіонів України, що наразі потерпають від жахливої катастрофи.

Будували Каховську ГЕС у межах «Великого плану перетворення природи» сталінської доби, який мав перекроїти природне середовище під економічні потреби країни, не рахуючись з наслідками для екології й одночасно переконливо довести, що радянська наука і техніка є найпередовішими в усьому світі. Рішення про спорудження ухвалював особисто Сталін, розповідає Armyinform.

20 вересня 1950 року було ухвалено постанову ради міністрів СРСР «Про будівництво Каховської гідроелектростанції на Дніпрі, Південноукраїнського та Північнокримського каналів і зрошення земель південних районів України та північних районів Криму», в якій, зокрема, зазначалось:

«З метою забезпечення високих та стійких урожаїв сільськогосподарських культур у південних посушливих районах України та північних районах Криму, значного збільшення у цих районах виробництва переважно бавовни та пшениці, подальшого більш швидкого розвитку високопродуктивного скотарства та отримання гідроелектроенергії для сільського господарства та промисловості рада міністрів СРСР постановила … побудувати гідроелектростанцію на річці Дніпро в районі міста Каховки».

До будівництва було залучено майже 15 тисяч будівельників, воно просувалось пришвидшеними темпами з метою не лише якомога швидше завершити проєкт, але й для того, щоб справити враження на іноземців. Окрім суто пропагандистського ефекту, робота на міжнародну авдиторію мала й суто практичний вимір — саме тоді розпочиналась підготовка до будівництва Асуанської ГЕС в Єгипті, й радянським інженерам необхідно було наочно довести єгиптянам, що саме вони, а не американські чи британські фахівці, спроможні впоратися з цим завданням найкраще. Завершили будівництво достроково — 18 жовтня 1955 року. 

«Трудова напруга» під час будівництва справді була доволі значною — за парадним фасадом урочистих виступів та газетних передовиць ховалися непозбувні побутові проблеми, які супроводжували будь-яке велике радянське будівництво: незадовільні житлові умови робітників чи навіть повна відсутність житла, несвоєчасна виплата заробітної платні, перебої з постачанням продовольства, відсутність будь-яких умов для відпочинку тощо. 

Побутові негаразди будівельників були, втім, чи не найменшою з проблем. Непростою була доля тисяч мешканців з 27 сіл, яких змусили залишити рідні домівки та переселитися на нові місця. Непоправної шкоди було завдано унікальному природному середовищу, про збереження якого не подбали належним чином. Звичними стали проблеми з підтопленням і підняттям рівня ґрунтових вод. Пішли під воду численні історичні пам’ятки. У кіноповісті «Поема про море» Олександр Довженко написав:

«Цей страшний сон переходить у дійсність майже непомітно… Весь Дніпровський Низ, від Запоріжжя до Каховки, зразу став невпізнанним. Пішов під дніпровську воду великий Запорозький Луг, потонули навіки старі хрести на дідівських кладовищах. Усе, що батькам і дідам віками здавалося красивим від перших дитячих років, — все щезло».

Каховське водосховище стало втіленням невблаганного і суперечливого прогресу, який разом із беззаперечними здобутками спричинив також і чималі проблеми та завдав суттєвої шкоди довкіллю. Утім, минуло багато десятиліть, люди і природа змирились і, наскільки це було можливим, зцілились. Якби не злочинні дії російських окупантів, Каховська ГЕС вже ніколи не завдала б жодної нової неочікуваної шкоди, працюючи натомість на добробут українців