Новий український правопис. Найбільші зміни та пояснення, чому вони виникли

Правила українського правопису важливі у всіх сферах комунікації. У 2019 році ухвалили зміни до правопису, продиктовані суспільно-політичними процесами. На перший погляд, може здатися, що орфографічні норми потрібні тільки для філологів, однак все значно «глибше». Саме проаналізувавши нові зміни правопису 2019, можна зрозуміти важливі історичні події і тенденції.

Розроблення правил викликало дискусію: одні не розуміли, навіщо зміни; інші ж, навпаки, раділи оновленню мови. За твердженням фахівців, передумов для нової редакції правопису було більш ніж достатньо (і обговорювати їх почали ще у 2015-му).

Три головні причини, навіщо змінювати правопис

Перша причина. У XXI столітті українці користуються правописом, затвердженим 1989 року. Стільки подій сталося з того часу, а змін у письмі так і не відбулося. І це нелогічно, адже мова – живий організм, що змінюється. Частина слів стають архаїзмами, а ті, що колись були неологізмами, переходять до щоденного вжитку.

Отож, з часів ухвалення правопису встиг розпастися Радянський Союз, у кожному будинку з’явився інтернет, стало модним організовувати коворкінг, робити камінг-аут чи сидіти у фейсбуці, інстаграмі… Але не з’явилося жодного правила, що регулювало б всі ці предмети і явища на письмі. Нові слова не потрапляли до словників. Мова оновлювалася дуже швидко, а правопис десь загубився у часі…

Друга причина. Новий правопис офіційно унормовує використання фемінітивів. Це, власне, відображення процесів, які відбуваються у суспільстві. До цього часу гендерні процеси не мали ніякого регулювання в мові.

Можливо, це не всім подобається, але варто розуміти, що лінгвісти відобразили світові тенденції (не можливо просто закрити очі і сказати, що таких слів не існує, адже люди їх використовують). Тому потрібні правила, аби це не відбувалося хаотично.

Тут варто сказати, що новий український правопис пропонує вибір: ви можете самостійно вибрати, який рід використати, наприклад, для назви професії: жіночий чи чоловічий. Але і тут, за словами філологів, варто розібратися, чи такі вже й нові ці зміни для української мови?

Третя причина. До 1933 року в Україні функціонував Харківський правопис, який ще називають скрипниківським. Його норми якісно передавали фонетичні та лексичні особливості української мови. До слова, цей правопис у 1926 році затвердили мовознавці, більшість з яких відчули на собі сталінські репресії. 1933 році радянська влада назвала його «націоналістичним» та запровадила нові правила. Наприклад, забрали звичну для нас літеру «ґ» і кличний відмінок.

Коли СРСР розпався, деякі правила повернули до правопису, але не всі. Там залишили чимало моментів для «зближення» із російською мовою та її фонетикою. 

Цікаво, що українська діаспора у різних частинах світу найчастіше послуговується саме правописом, який діяв до 1933 року.

Деякі моменти вживання слів не мали логічного пояснення. Наприклад, іншомовне слово «hotel» українською звучить як «готель», проте той же англіянізм «hostel» вимовляємо як «хостел». Хоча обидва слова мають одну й ту ж літеру на початку. Виникло питання, чому траєкторія – має літеру «є» після голосного звуку, а у проекті – використовується «е»?

Національна академія наук пояснила: усі правила загалом можна розмежувати на дві великі групи. Обов’язкові – які допускають тільки один варіант написання. Варіативні – мають кілька опцій використання на письмі.

Важливо, що Національний мультипредметний тест (НМТ) з української мови у 2024 році відбудеться за старим правописом, але так буде востаннє.

Основні правила нового правопису

1. Проєкт, проєкція (за аналогією до інших слів, що творяться так само – ін’єкція, траєкторія, об’єкт тощо – з латинським коренем -ject-). Так само з «є» писатимутся запозичення плеєр (play+er), конвеєр (convey+er), феєрверк, Соєр, Хаям, Феєрбах.

2. Дікенс, Текерей, Бекі (без подвоєння приголосних -кк-, адже такого подвоєння немає в оригінальному написанні).

3. Іншомовний компонент ( рхі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-, анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-) на початку слова писатиметься разом: мінісукня, віцепрезидент, ексміністр, вебсайт.

4. Числівник «пів» у значенні «половина» писатиметься окремо (що простіше, ніж у старому правописі, за яким було, приміром, пів’яблука, але пів-Києва): пів хвилини, пів яблука, пів Києва, пів аркуша, пів години, пів відра, пів міста, пів огірка, пів острова, пів яблука, пів ящика, пів ями, пів Європи.

Якщо ж «пів» з іменником є єдиним поняттям та не означає «половину», слово завжди писатиметься разом: піваркуш, південь, півзахист, півколо, півкуля, півмісяць, півоберт, півовал, півострів.

5. Священник (написання з двома «нн», так само, як «священний» та інші спільнокореневі слова).

6. Також разом писатимуться складноскорочені слова й похідні від них: адмінресурс, Міносвіти, профспілка, Святвечір.

7. Змінюється написання російських прізвищ. Прикметникове закінчення прізвищ «-ой» передаватимуть  через «-ий»: Донський, Крутий, Луговський, Полевий, Соловйоов-Сєдий, Босий, Трубецький. Виняток – Лев Толстой.

8. Тепер «топ-100», «топ-десять» – під забороною. До правпису внесли уточнення щодо написання популярного слова «топ»: Компонент топ- із числівниками не поєднуваний. Тобто написання на кшталт «топ-100», «топ-десять» тощо – порушення правопису!

9. Внормоване написання назв сайтів та інших інтернетних сервісів: вони пишуться українською мовою, за нормами українського правопису і, звичайно ж, відмінюються, як усі українські слова: Назви сайтів без родового слова пишемо з малої букви (твітер, ґуґл); назви сайтів з родовим словом пишемо з великої букви та в лапках (мережа «Фейсбук», енциклопедія «Вікіпедія»). Такі з цих слів, що належать до другої відміни, в родовому однини мають закінчення -а, -я: фейсбука, ютуба, імейла.

10. Слова «ви», «ваш» тощо завжди пишемо з малої літери, якщо тільки це не лист із персональним зверненням до однієї особи з виявом особливої ввічливості.

11. Слова з елементами дво- / двох-, три- / трьох-, чотири- / чотирьох- пишуться інакше: пишемо двох-, трьох-, чотирьох-, якщо наступна частина є числівником чи співвідносним іменником: двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний; двохсотріччя, трьохсотріччя, чотирьохсотріччя; і дво-, три-, чотири- в усіх інших випадках, зокрема: двоактний, двоокис, двоокисень, двооксид, двоопуклий, двоосьовий, триатомний, триокисень, чотириосьовий. (Раніше в першому з цих випадків припускалося і двох-, трьох-, чотирьох-; натомість тільки ці форми на -ох- вимагалися в разі, якщо наступна частина слова починалася на голосний А, О).

12. У групах слів ставимо у кличний відмінок обидва слова. Внесені зміни в деякі норми відмінювання іменників.

В імені Ігор змінений кличний відмінок: тепер Ігорю, раніше було Ігоре. Також форма по батькові від нього тепер подається як Ігорьович, раніше була Ігорович.

Для імені Олег встановлена форма кличного відмінка Олеже, що раніше вважалася неправильною, але як варіант залишена і стара форма Олегу.

Слово хабар переведене у м’яку групу і тепер відмінюється за зразком: хабаря, хабареві, хабарем… раніше було «хабара» і т. д. (але: у складних словах із хабар сполучним голосним є лише о: хабародавець, хабаромісткість, хабароодержувач).

Із невідмінюваних іменників іншомовного походження перевели до відмінюваних слово ситро, додавши його до відмінюваного й раніше пальта; метро, кіно і так далі лишилися невідмінюваними.

13. Скасовані деякі написання, що були свого часу введені з російської – на кшталт ЙЯ, ЙЄ тощо; тепер просто Я, Є тощо: Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: буєр, конвеєр, плеєр, флаєр, круїз, мозаїка, лояльний, параноя, плеяда, рояль, саквояж, секвоя, фаянс, феєрверк, ін’єкція, проєкт, проєкція, суб’єкт, траєкторія, фоє, єті, Гаїті, Гоя, Єйтс, Савоя, Феєрбах, Маєр, Каєнна, Ісая, Йоганн, Рамбує, Шантії, Соєр, Хаям, Хеєрдал, Юнона.

14. Унормовано, відповідно до практичного вжитку, принцип передачі російських і білоруських імен: Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруємо, а передаємо українськими відповідниками: Артем, Микола, Олександр, Семен, Віра, Катерина, Світлана; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури – такі, як Алесь Адамович, Пятрусь Бровка, Ригор Бородулін та ін.

15. Прізвища, що є іменниками чоловічого роду другої відміни на -ин, -ін, -їн, у давальному відмінку однини можуть мати й закінчення -ові, а не тільки -у, як досі: Василишину – Василишинові, Волошину – Волошинові, Михайлишину – Михайлишинові, Семенишину – Семенишинові, Степанишину – Степанишинові, Яковишину – Яковишинові, Ільїну – Ільїнові та ін.

16. З великої букви пишемо перше слово офіційних назв найвищих державних посад та посад керівників міжнародних організацій з метою підкреслення урочистості та важливості. Наприклад, Генеральний секретар ООН, Президент України, Голова Верховної Ради України, Президент Сполучених Штатів Америки, Прем’єр-міністр Канади.

Проте у неофіційному листуванні назви політичних посад пишемо з малої літери.

Правила, що допускають два варіанти

1. Вергілій і Верґілій, Георг і Ґеорґ, Гуллівер і Ґуллівер. Тобто оригінальний звук [g] у запозичених іменах можна передати двома способами: адаптувавши до українського звукового ладу (Вергілій) або ж зімітувавши іншомовне звучання (Верґілій). Натомість звук [h] передаємо переважно літерою «г»: гостел, готель, госпіталь тощо. За традицією в окремих словах, запозичених із європейських та деяких східних мов, можемо вживати «х»: хокей, хобі, хіджаб.

2. Аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат, аудиторія і авдиторія. Звідки взялася така норма? У словах, що походять з давньогрецької та латинської мов, буквосполучення [au] зазвичай передається через ав: автентичний, автобіографія, автомобіль. «Авдиторія» прийшла звідти ж.

3. Кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, Борисфен і Бористен. Тут теж є своя логіка: буквосполучення [th] у словах грецького походження найчастіше передаємо через «т»: антологія, антропологія, аптека, астма, бібліотека, католицький. Тому вживання словосполучення «давньогрецький міт», а не «давньогрецький міф», цілком виправдане.

4. Ірій і ирій, ірод і ирод (аналогічно – допускаються два варіанти написання).

5. Закінчення -и/-і у родовому відмінку іменників також можуть бути паралельними (закінчення -и використовувалося у харківському правописі до 1933 року): радості й радости, любові й любови, Білоруси й Білоруси.