“Мою дитину забрав собака”. Як жінку помилково посадили за вбивство дочки

Коли дитина Лінді Чемберлен зникла з намету під час сімейної подорожі в Австралії, ЗМІ скептично сприйняли розповідь матері, про те, що сталося, а громадськість була налаштована проти неї. 41 рік тому її засудили за вбивство, й вона витратила багато років, щоб довести свою невинуватість - ця справа стала однією найбільш суперечливих в історії Австралії.

В архівних відео, які BBC оприлюднила у межах свого проєкту In History, вона розповіла про те, що відчувала, коли її несправедливо звинуватили.

Лінді Чемберлен стала відомою на весь світ після зникнення її двомісячної дочки Азарії. 17 серпня 1980 року вона зникла з намету в Улуру, який тоді називався Аєрс-Рок. Вони поїхали туди на відпочинок разом із чоловіком Майклом.

Лінді повідомила, що бачила дикого собаку динго, який виходив з їхнього намету, і подумала, що він забрав її дитину. Подальші активні пошуки за участю місцевих жителів нічого не виявили. Тіло Азарії так і не знайшли. Спочатку слідчі прийняли версію Чемберленів, але австралійська прокуратура та багато засобів масової інформації їм не повірили.

Широке висвітлення цієї справи у пресі призвело до того, що подружжя зазнало величезної кількості публічних образ. У них плювали на вулиці та навіть неодноразово погрожували вбивством.

"Під час першого слідства мені надходило стільки погроз, що суд призначив мені поліцейського охоронця", - казала Лінді кореспонденту ВВС Террі Вогану у 1991 році.

За її словами, спочатку вони погодилися поговорити з пресою, оскільки хотіли застерегти інших батьків, але швидко виявили, що не мають контролю над тим, як їх зображують.

"Те, що побачила австралійська публіка, - це те, як ЗМІ хотіли мене показати. - Спочатку ЗМІ підходять до вас і кажуть: "Нам дуже шкода, що з вашою донькою таке трапилося. І нас дуже засмучує, що немає нічого, що могло б попередити людей. Чи не допоможете ви нам це зробити?" Звісно, ви погоджуєтеся".

"І ми пішли до них, і перший репортер відразу сказав, що інтерв’ю було занадто легким і вони не показали достатньо емоцій. Попри те, що вона розплакалась посеред нього, тут має бути щось не так", - згадувала Лінді.

Ситуацію додатково погіршило те, що, на її думку, поліція зливала журналістам інформацію та власні підозри.

"Поліція весь час зливала інформацію в пресу, й ми нічого не могли з цим вдіяти. Тож громадськість побачила цей образ якоїсь жахливої жінки. - казала Лінді. - І щоразу, наприклад, коли я плакала під час подібних інтерв’ю, вони це вирізали, бо це б засмутило людей. Тому, якщо ви посміхалися жарту, вам казали, що ви байдужі, якщо ви плакали - що ви переграєте".

"З мене зробили відьму, яку всі знали", - додає вона.

Судова справа Чемберлен стала масштабною юридичною та медійною подією, яка різко розділила громадську думку.

Виникли бурхливі дискусії про роль у зникненні дитини собак динго, яких на той час не вважали небезпечними. Також поширилися упередження щодо релігійних вірувань Чемберленів, які були адвентистами сьомого дня. Лунали безпідставні звинувачення у сектантстві.

Ключовою частиною обвинувачення були сліди крові немовляти, які знайшли у сімейному автомобілі – доказ, який пізніше був дискредитований. Справа переважно базувалася на непрямих доказах, оскільки тіло так і не знайшли.

Протягом усього розгляду справи Лінді заявляла про свою невинуватість. Але 29 жовтня 1982 року її визнали винною у вбивстві та засудили до довічного ув'язнення. Її чоловікові Майклу також висунули звинувачення, але його звинуватили у пособництві постфактум, й він отримав 18 місяців умовного терміну.

Однак у 1986 році, коли Лінді досі перебувала у в'язниці, вичерпавши усі свої законні можливості до апеляції, випадково виявили нові докази. У районі Улуру, де було багато лігвищ динго, в землі знайшли кофтинку Азарії, якої, за твердженням поліції, взагалі не існувало.

"Якби вони визнали, що я мала рацію щодо цього, їм довелося б визнати, що я мала рацію й щодо багато чого іншого, - сказала Лінді ВВС. - Тож для них це було справжньою проблемою".

Через ці нові докази Лінді звільнили з в'язниці, а в 1988 році з неї та її чоловіка офіційно зняли усі звинувачення. Вони розлучилися в 1991 році, а у 2017 році Майкл помер.

Попри судову помилку, офіційна причина смерті Азарії протягом багатьох років залишалася предметом чуток та спекуляцій.

У 1988 році за мотивами справи Чемберленів зняли фільм "Крик у темряві" з Меріл Стріп у ролі Лінді та Семом Ніллом у ролі Майкла.

Сама Лінді в 1990 році написала книгу "Моїми очима", в якій детально описала величезний вплив, який ця історія справила на неї та її сім’ю. В інтерв’ю BBC вона сказала, що книга стала своєрідною формою захисту для її трьох дітей, які були змушені жити зі щоденними нагадуваннями про ці події.

"Довкола них було стільки неправдивої інформації, а мої діти мають право жити з правдивою інформацією. Коли люди постійно підходять до вас на вулиці та ставлять запитання - принаймні, ця книга дає відповіді на багато їхніх запитань".

У 2012 році коронер опублікував остаточний звіт у справі Чемберленів, де офіційно підтвердив, що їхню дочку Азарію забрав собака динго – те, про що Лінді та Майкл казали від самого початку.

Рішення у справі мало великий вплив на австралійське суспільство. Багатьом австралійцям було важко примиритися з тим, що так багато людей у суспільстві, ЗМІ, поліції та судах були готові повірити, що безневинна жінка винна, і покарати скорботну матір.

"Австралійці завжди вважали себе і свою країну справедливими, - сказав Джон Брайсон, автор "Злих ангелів", книги про зникнення Азарії, яка лягла в основу фільму "Крик у темряві". - Але цей випадок засвідчив цілком протилежне".