Магія вузликів: вінничанка створює реалістичні фігурки з ниток. Фото

Мистецтво макраме має давню історію. До Європи воно прийшло у XVIII – IX столітті зі Сходу, де існувало ще з сивої давнини. Вузликове плетіння опанувала і вінничанка Тамара. Хоча має фах лікарки, та у свої 30 не уявляє життя без роботи з нитками.

Про хобі, що стало бізнес-справою, розповіла редакції Україна.info.

«10 років тому, будучи студенткою, на перервах між заняттями вчилася в’язати гачком. Пам’ятаю, як прилетіла додому після пар і пішла дивитись в Ютуб уроки по вʼязанню гачком. Наступного дня папа купив цілий набір гачків і ниток. Щастю не було меж.

Згодом вдома усе було завалено вʼязаними серветками», - пригадує Тамара.

Після закінчення університету та декретної відпуски жінка задумалася, чому саме хотіла б присвятити себе. І рішення було очевидним. У вмілих руках майстрині народжують справжні шедеври ниткоплетіння. «Оживають» образи людей і тваринок.

Історія говорить, що вузлики люди почали зав’язувати, як тільки з’явилось з чого  – тонкі смужки шкіри чи волокна рослин, молоді гнучкі ліани чи довгі тонкі жили тварин. Протягом тисячоліть вузликове плетіння використовувалось для виготовлення одягу, добування їжі, навіть вузликове письмо існувало. В часи вітрильників моряки вдосконалили в’язання вузлів та за довгі роки плавання перетворили на мистецтво.

Вузлам надавали магічного значення, використовували в обрядах (на весіллі руки молодятам перев’язують рушником), деякі вузли були родинною таємницею і передавались у спадок від батьків до дітей.

Рукодільниці вивели вузликове плетіння на рівень витонченого прикладного мистецтва.

На створення одного виробу пані Тамара витрачає від 30 хвилин до кількох днів. Пригадує замовлення, котре виготовляла 6 тижнів: «Складність полягала у тому, що виготовлення припало на блекаути: не було ні опалення, ні світла. Темніло дуже швидко, працювала з ліхтариком, в холоді, одягнена, як капустинка. Тому про творчість і «магію створення» важко було говорити, на жаль».

Після того, як клієнт робить замовлення, майстриня приступає до підбору матеріалів. Хоча для макраме загалом можна використовувати будь-які нитки, та для кожного виробу їх обирають індивідуально.

Найскладніше, зізнається вінничанка, коли не співпадає бачення із замовником: «Трапляється рідко, але все одно буває».

Замовляли у пані Тамари і фігурки відомих особистостей.

«Є артист, для якого я давно хочу зробити виріб, адже під його пісні, мною було зроблено багато виробів. Це Артем Пивоваров.

Тому відчуваю потребу втілити цю ідею в життя та подарувати йому після концерту. Я не фанат, в класичному розумінні, просто люблю його творчість», - говорить майстриня.

Коли почалася велика війна, Тамара Ткачук разом із сином виїхала до Польщі. Каже, тоді навіть не думала, що вдасться відновити справу.

«Але я помилялась, бо люди продовжували писати на сторінку, хотіли зробити замовлення. І з кожним місяцем було все більше замовлень. Потрібно було адаптовуватися до нових реалій: повітряні тривоги, ракетні обстріли, блекаут. Але ми досі працюємо, також робимо вироби для благодійних розіграшів і донатимо», - зазначає вінничанка.