8 фільмів про війну, які варто подивитися

Воєнні фільми - жанр, який підходить далеко не кожному. Подібні стрічки часто відлякують глядача своєю драматичністю. Проте кіно про війну варто дивитися хоча б заради того, аби краще розуміти причини, перебіг та наслідки, які несуть з собою бойові дії.

Досвід попередніх конфліктів, які вдало перенести на екрани режисери, особливо актуальний для українців, які сьогодні зіштовхнулися з повномасштабним вторгненням РФ. Кіно допоможе тверезо поглянути на ситуацію та краще осягнути процеси, які відбуваються навколо. 

Редакція Україна.info підготувала підбірку фільмів про війну, які варто подивитися. 

Операція «М'ясний фарш» (2021)

Фільм розповідає про підготовку до висадки союзників на Сицилії під час Другої світової війни, а також операцію британської розвідки з дезінформації німців щодо неї. У стрічці відсутні батальні сцени чи кровопролиття. Показано виключно інтелектуальну роботу контррозвідки, від успіху якої залежить не лише успішне виконання поставленого завдання, але й сотні життів солдатів. 

Перегляд стрічки дозволяє зрозуміти, що не кожній інформації, яка з'являється у публічному просторі варто довіряти, а заяви окремих політиків чи військових варто оцінювати за метою їх озвучення. Паралелі з сьогоденням очевидні: інформаційний простір - це також поле бою.  

Головну роль у стрічці виконав харизматичний Колін Ферт. А найнеймовірніше те, що показані події відбулися насправді. 

Дюнкерк (2017)

Режисер Крістофер Нолан визнаний майстер кіносправи. У 2017 році він втілив давній задум та екранізував одну з найдраматичніших подій початку Другої світової війни - порятунок оточених британських, бельгійських та французьких військ з Дюнкерку. 

В стрічці немає бойових сцен, перестрілок, масових вбивств, не показані навіть ворожі німецькі солдати. Нолан відтворює атмосферу цілковитої западні виключно художніми засобами та зриває маски браварщини, яка описує війну як можливість проявити себе для мужніх. Натомість протиставляє відвазі - людяність, яка в екстремальних умовах часто варта значно більшого.

“Ви врятувалися і цього достатньо”, - ця яскрава фраза з фіналу звучить значно гостріше та зрозуміліші для українського глядача після подій “Азовсталі”.

Апокаліпсис сьогодні (1979)

Знятий у 1979 році фільм Френсіса Форда Копполи "Апокаліпсис сьогодні", не втратив своєї актуальності донині. Стрічка заслужено вважається культовою. 

Події розвиваються під час війни у В'єтнамі. Капітану американської армії наказують вбити одного з полковників, який на думку командування, збожеволів та очолив ворожих повстанців. Але чи є на війні взагалі місце здоровому глузду? 

Щоб зрозуміти фільм варто прийняти факт, що кожен персонаж картини тією чи іншою мірою має посттравматичний синдром. ПТРС є логічною реакцією на абсурд, у якому доводиться перебувати військовим. Коппола майстерно показує, що війна відкладає свій відбиток на всіх, хто волею чи неволею потрапляє на неї. 

Морпіхи (2005)

Ентоні Своффорд (Джейк Джилленгол) новобранець морської піхоти США. Він записався до армії, щоб втекти від буденності життя. Разом з іншими солдатами вони постійно тренуються до участі у майбутніх конфліктах і з нетерпінням очікують на них та навіть бажають, рвуться в бій. Натомість отримують рутину та виснажливий вишкіл. 

Коли ж шанс таки випадає і морпіхів задіюють під час нападу іракських військ Садама Хусейна на союзний Кувейт, виявляється, що сучасна війна настільки швидка, що більше не потребує воїнів. Їх замінили технології, надзвукові бомбардувальники та супутники. Залишається лише втома від війни, на якій ти навіть не був. Знайомо? 

До речі, у фільмі є епізод, де солдати дивляться "Апокаліпсис сьогодні". Сцени сильно контрастують та віддзеркалюють закладені ідеї одна одної. 

З міркувань совісті (2016)

Мел Гіпсон не лише відомий актор, але й успішний режисер. У 2016 році зняв військову драму “З міркувань совісті”, що розповідає неймовірну історію Дезмонда Доса. Хлопець пішов на війну добровольцем, але відмовився брати до рук зброю через свої релігійні переконання. Незважаючи на це, брав участь у боях проти японців та врятував 75 співслуживців під час битви за острів Окінава. 

Головне те, що стрічка оповідає реальну історію ветерана Другої світової війни Дезмонда Томаса Доса, який за свій подвиг отримав Медаль Пошани США. Фільм показує, що війна не виправдання аби перестати бути людиною. 

Грейхаунд (2020)

Схожу до “З міркувань совісті” ідею показано у фільмі “Грейхаунд” з Томом Хенксом у головній ролі. Американський флот мусить перетнути Атлантику, щоб доставити союзникам потрібні ресурси. На кораблі полюють німецькі підводні човни. Командувач Ернест Крауз мусить діяти рішуче, щоб довести довірені йому кораблі до цілі, але чи здатний він на це?  

За динамічними сценами морських боїв ховається значно глибший підтекст - роби, що мусиш, роби, що від тебе залежить, бо якщо не наважишся, то загине ще більше людей. 

Шпигуни-союзники (2016)

Визнаний метр Роберто Земекіс створив красивий та багаторівневий фільм про шпигунів під час війни. Образи на екрані втілили Бред Пітт та дійсно захоплива Маріон Котіяр. 

Трилер не стільки про заплутані ігри розвідок, як про обов’язок… обов’язок перед країною, родиною та самим собою. Саме це рухає головну героїню у фіналі, від якого навряд чи можна стримати сльози. 

Захист близьких - причина, яка змушує боротися, навіть коли ціна зависока. 

На Західному фронті без змін (2022)

Німецький фільм “На Західному фронті без змін” - це досить посередня екранізація видатного однойменного роману Еріха Марії Ремарка. Проте, якщо не оцінювати стрічку за першоджерелом, а сприймати як окремий мистецький твір, то кіно виглядає потужно.  

Команді костюмерів та декораторів вдалося передати атмосферу Першої світової війни, під час якої велися виснажливі окопні бої. Мінімалістичний саундтрек якнайкраще відображає похмурість подій, а гра акторів не викликає фальші.  

У фільм відсутня романтизація бойових дій. Поле битви – це завжди кров, багно, біль та сльози. Основна ідея полягає в тому, що закінчення війни має нести примирення для всіх, інакше станеться нове ще жахливіше кровопролиття.  

Автор - Михайло Чорнопиский