День Валентина: цікаві факти про свято і «таємні вінчання», яких не було

День Святого Валентина – 14 лютого. Неофіційно його називають святом усіх закоханих. Його відзначають чи не в кожній країні світу, хоча з різними традиціями.

Хто такий Святий Валентин

Легенди пов’язують свято із ранньохристиянським мучеником Валентином, котрий був єпископом в італійському місті Терні. Було це за часів Клавдія ІІ. Правитель вважав, що солдатам не потрібно одружуватися, адже шлюб зробить їх вразливими і слабкими.

Але священник Валентин не підкорився вимогам і проводив таємні церемонії, одружуючи пари. З часом про це довідалися представники влади. Валентина схопили, піддали тортурам, а вкінці – відтяли голову. Його звинуватили у «антидержавницькій» діяльності.

У ніч на 14 лютого, перед своєю стратою, чоловік написав невеличного листа доньці тюремного наглядача. Свої віршовані рядки підписав «Твій Валентин». Через це романтичні послання отримали назву «валентинки».

Папа Геласій I у 496 році офіційно заснував День пам’яті Святого Валентина.

ПЦУ не вважає День Святого Валентина церковним святом, хоча у назві є слово «святий». А канонізовані Валентини насправді не мають ніякого стосунку до легенд про «таємні вінчання» чи любовні послання.

До того ж, у III столітті в Римі не було особливого чину вінчання. Він ще не існував як такий. Воїнам регулярної римської армії дійсно заборонялося брати шлюб протягом 180 років. Проте це правило скасував імператор Септимій Север у 197 році. Тобто задовго до часів, про які розповідає популярна легенда.

Дослідники давньої римської історії зазначають, що в імперії у різний час жили три різних священники з іменем Валентин. Вони не були пов’язані між собою. Усі троє зазнали гонінь чи страти, але не в один період. Святий Валентин, ймовірно, став сукупним образом.

14 лютого: церковне свято

Після того, як Православна церква України перейшла на новоюліанський календар, 14 лютого стало Днем Рівноапостольного Кирила.

Кирило та Мефодій народилися у місті Солуні, що в Греції. Рано стали сиротами. Святий Кирило славився своєю освітою і знаннями, оскільки виховувався у чиновника канцелярії патріарха.

В Константинополі працював хранителем церковної бібліотеки та викладачем філософії.

Імператор відправляв його на віддалені території, щоб проповідувати християнську віру.

У 856 році Кирило переїхав до брата на гору Олімп, де присвятив себе науці. Разом вони стали творцями слов'янської абетки. Переклали Євангеліє, Псалтир і Апостол із грецької мови, на що знадобилося три роки. Навчали, як вести богослужіння.