10 груд. 2025 13:23

Історія обряду водіння кози починається із з’ясування, коли Меланки за новим календарем. Щедрувати в Україні прийнято 31 грудня, саме тоді буде доречним водіння кози в різних регіонах: як у Львові, так і в Запоріжжі. Кожна з областей має свої традиції.
Україна.info зібрала інформацію про те, як водити козу на Меланки.
Щедрий вечір у багатьох асоціюється із гуртом людей, які заходять до квартири або будинку в образах фольклорних персонажів тварин і не лише. Якщо у містах зустріти таких щедрувальників – рідкість, то у селах – досить велика ймовірність.
У деяких громадах можна зустріти водіння кози на Різдво, однак зміст його залишається незмінним. Як правило, люди одягають костюми і беруть із собою опудало кози (або хтось приміряє костюм рогатої). Ходять від хати до хати, бажаючи, щоб прийдешній рік був щасливим.
Коза є символом родючості, достатку і відродження. Часто вдаються до театралізованого дійства, під час якого коза вмирає і воскресає. Це уособлює завершення одного року та початок іншого. Трактується як колообіг часу.
Щоб водити козу чи втілити колоритне водіння Маланки, потрібно вивчити декілька сценаріїв та віршованих рядків. Звичайно, не обходиться і без імпровізації.
Добрий вечір вам,
та й господарям,
Ми не самі йдем, ми Козу ведем –
Від хати до хати, сіру, волохату,
З довгими ногами, з крутими рогами.
Го-го-го, Коза,
го-го, сірая,
Го-го, білая, го-го, бистрая!
Ой розходися, розвеселися
По сьому дому по веселому!
А в Михайлівці
всі хлопці стрільці –
Встрелили Козу в правеє вушко,
В правеє вушко, в саме сердушко!..
Лунає «постріл», Коза падає. Далі розігрується імпровізована інтермедія: Дід-поводир звертається до присутніх: чи немає серед них лікаря-аптекаря, який би порятував Козу? Нарешті з-поміж самих щедрувальників знаходиться Лікар, який після торгів-перемовлянь Козу «виліковує».

Виконання ритуалу водіння кози передбачає наявність Маланки.
Ой учора із вечора
Пасла Маланка два Качура.
Ой пасучи
загубила
Шукаючи заблудила.
Приблудилася в чистеє
поле,
А там Василько плужком оре.
Оре-оре жито сіє
За ним жито зеленіє.
Оре-оре поганяє
Догори личком спочиває.
Оре-оре сам плуг
заносить
Йому Маланка їсти виносить.
Ой Черчику-Васильчику
Посію тебе в городчику.
Буду ж тебе
шанувати
По тричі на день поливати.
Щосуботоньки
проривати
За русу косу затикати.
До Церковоньки
виряжати
Василечком величати.
Ой
Черчику-Васильчику
Не гони кури по хлівчику.
Бо мої кури дорогії
По чотири золотії.
Ой
Черчику-Васильчику
Не сідай скраю на припічку.
Або ж мені горшка
збавиш
Або ж собі жупан спалиш.
А сядь собі на лавочці
Коло своєї Маланочки.
Наша Маланка в
Дністрі була
Дністрову воду-воду пила.
На Камені ноги
мила
Срібний перстень упустила.
Срібний перстень
достягала
Тонкий хвартуx замочала.
Повій вітре буйнесенький
Висуши хвартуx тонесенький.
Повій вітре
сюди-туди
Висуши хвартуx межи люде.
Повій вітре
сяк-так сяк-так
Висуши хвартуx, як мак, як мак.
Повій вітре зо
всіx сторон
Щоби Маланці не був сором.
Щоби матінка не
пізнала
Щоби від хати не прогнала.
Наша Маланка малесенька
Як конопелька тонесенька.
Наша Маланка неробоча
На ній сорочка парубоча.
Наша Маланка не
сама xодить
Нашу Маланку парубки водять.
Наша Маланка током-током
За нею Xлопці скоком-скоком.
Наша Маланка
украдена
В далекі краї заведена.
Ні стежечки ні доріжечки
Пішов би я до воріжечки.
Най ворожка
відгадає
Де Маланка пропадає.
А вороженька
заxорувала
Мені правди не сказала.
Ой господарю-господаречку
Пусти в хату Маланочку.
Неxай вона
погуляє
Як рибочка по Дунаю.
Як щука-риба з окуньцями
Наша Маланка з молодцями.
У Чернівцях точно знають, коли водять козу, адже саме таки започаткували масштабний тематичний фестиваль. Хоча його скасували у з 2022-2023 роках, однак в місті все ж організовують водіння кози обряд надаючи йому благодійної мети.
Фестиваль відомий своїми гігантськими костюмами, автентичними образами та участю колективів з різних регіонів України та сусідніх країн.
У центрі обряду завжди було водіння кози – сакральне дійство із танком.
Ключові персонажі водіння Маланки та кози: Маланка, Василь, коза, ведмідь, дід, баба, чорт, циган.
Образ кози пов'язаний також із пошануванням померлих предків. Адже душі покійних - це опікуни сільського господарства і скотарства. В обряді виявляється зв'язок дії переодягання з потойбічним світом, а отже, і з померлими родичами. Найхарактернішими ознаками такого одягу були маска (або намащування обличчя сажею чи борошном) і вивернутий вовною назовні кожух (чи будь-який інший одяг).
Використовували вивернутий одяг і в обрядах під час «сидіння при мерцях». Він вважався знаком приналежності до потойбічного світу, в якому все не так, як у світі живих - усе «навиворіт». Що тут мертве - там живе, що тут гарне - там потворне, о тут добре - там зле.
Окрім цього, ознаками причетності до світу померлих були кошлатість, незвичність одягу, зміна голосу. Сама ж маска ідентифікувалася зі сліпотою. Вона теж позначала представника потойбічного світу, свідчила про особливу магічну силу, якою той володів. Про зв'язок учасників обрядової гри з потойбіччям свідчать і діалоги «козоводів» із господарем дому.
Ряджені розповідають, що вони прибули здалеку - з «далекої дороги», - яка у фольклорі завжди є дорогою на той світ. Про те, що й Коза, й Дід, який її водив, пов'язані з потойбіччям, свідчить і солома, яку використовували для виготовлення їхнього вбрання. Діда (тобто перевдягненого Дідом хлопця) навіть називали Солом'яним, бо він мав одяг, бороду та вуса, зроблені із соломи. Солома в традиційній культурі символізує старе, мертве. Адже саме вона залишається після того, як із колосків вилущили зерно - символ життя. У давніх індусів наречену садовили на солому.
Читайте також:
Смішні щедрівки для дорослих: жартівливі, сороміцькі та прикольні.
Патріотичні колядки про Україну та воїнів ЗСУ.
Церковний календар 2026: свята по-новому.