Чи повинен сімейний лікар давати свій номер та що має насторожити під час розмови з ним?

Не варто вірити нікому, окрім лікарів, у питаннях здоров’я. Однак, разом з тим, не всім лікарям можна довіряти. Варто знати, на що звернути увагу під час розмови з медиком.

Про це повідомили на медичній платформі "Бережи себе".

Взаємодія з сімейним/ою лікарем/кою: які тут є червоні прапорці?

Як у спілкуванні з будь-якою новою людиною, так і при взаємодії з медичним спеціалістом/кою на консультації ви можете помітити деталі, які насторожують. Так, ми не маємо можливості ретельно перевірити всі його чи її лікарські знання, однак з’ясувати основні погляди та цінності можна та варто.

Уже протягом першої розмови-знайомства цілком доцільно спитати про таке:

Ставлення лікаря/ки до вакцинації чи не найкраще говорить про його/її кваліфікацію.

Наразі щеплення є найкращим, а часто і єдиним способом захисту від кількох десятків інфекційних хвороб. Можна дискутувати про оптимальні графіки, виробників, нові розробки, але заперечувати необхідність вакцинації гарний спеціаліст не може.

Профілактика інфекцій — це та база, яку має забезпечити вам сімейний/а лікар/ка. Міфи про аутизм від щеплень, “навантаження” для імунітету чи непотрібність вакцин взагалі — потужний червоний прапорець.

Призначати гомеопатичні препарати адекватний/а лікар/ка не може.

Гомеопатія не працює ніколи і за жодних станів, адже не містить діючих речовин. Якщо захворювання не серйозне, або ж скарги викликані тривожністю, то гомеопатичні засоби можуть слугувати в якості плацебо. Тобто людина, яка їх приймає, навіює собі впевненість в позитивному ефекті — і їй дійсно може стати легше. Але при істотніших хворобах застосування гомеопатії призводить до оманливих надій, втрати дорогоцінного часу та грошей.

Противірусних препаратів від ГРВІ не існує, так само як і загальнозміцнюючих ліків “для імунітету”.

Це все так звані “фуфломіцини” — засоби, що не діють. Банальні респіраторні вірусні захворювання проходять самостійно за кілька днів, деякі прояви можуть тривати кілька тижнів. Але різноманітні “противірусні” в цьому випадку впливають лише на ваш гаманець.

Це базові медичні червоні прапорці. Далеко не єдині, проте найперші, які варто з’ясувати при знайомстві з лікарем/кою. Не менш вагомими є помилки, які може допускати фахівець/чиня в комунікації. Комфорт пацієнта/ки в спілкуванні зі спеціалістом/кою важливий. Зокрема, якщо йдеться про амбулаторні консультації, тобто планові візити, не пов’язані з невідкладними станами.

Базові правила взаємодії з пацієнтом/кою, яких лікар/ка мають дотримуватися при наданні медичної допомоги:

Приватність. Консультація має проходити наодинці, без сторонніх осіб, без можливості для будь-кого іншого зайти в кабінет.

Конфіденційність. Мова про збереження лікарської таємниці, адже ви надаєте лікарю/ці дуже персональну інформацію.

Уважність. Нерідко лікарі/ки перебивають пацієнтів/ок уже за 10-15 секунд після початку розповіді. Це негативно впливає на побудову довіри та комфортної атмосфери.

Зрозуміле пояснення всіх діагностичних процедур, огляду, а також детальне пояснення лікування. Лікар/ка має чітко розповісти, що саме і для чого ви прийматимете, якого ефекту очікувати, в якому разі ви маєте звернутися на повторний прийом тощо. Якщо вам щось незрозуміло, або рекомендації написані нерозбірливо, обов’язково перепитайте.

Зверхнє ставлення до пацієнтів — ще один червоний прапорець, присутній у багатьох лікарів, особливо старшого віку. Безумовно, медик є фахівцем/чинею та має вагому експертизу в питаннях лікування. Однак саме ви краще розумієте обставини свого життя і знаєте свій організм. Найкращий тип співпраці — це рівне партнерство з лікарем/кою, де обидві сторони мають певні функції та відповідальність.

Правила комунікації

• дистанційне надання медичної допомоги не є обов’язком лікарів — вони мають право не надавати особисті номери телефону чи інші контакти. Якщо медичний заклад не забезпечує фахівців робочими телефонами (а це переважно так і є), то надати персональний номер або контакт у месенджері — це добровільна ініціатива лікаря/лікарки. Утім, багато спеціалістів погоджується на таку комунікацію.
• познайомтеся з вашим фахівцем/чинею заздалегідь — не чекайте моменту гострої хвороби. Прийдіть на прийом, обговоріть майбутню співпрацю та спитайте, які шляхи дистанційного зв’язку можливі та зручні.
• поважайте особистий час і простір спеціалістів. Намагайтеся не телефонувати та не писати у вихідні, неробочі години, якщо ви не домовилися про це попередньо. Пам’ятайте, що лікарі/ки також мають особисте життя, сім’ю та потребу відпочивати. Якщо у вас виникла термінова ситуація зі здоров’ям, подумайте, чи не варто викликати швидку або звернутися до приймального відділення. Можливо, із симптомами можна впоратися самостійно до настання робочого часу (наприклад, знизити температуру при ГРВІ за допомогою пиття та парацетамолу/ібупрофену).
• довірлива та комфортна комунікація з лікарем передусім потрібна для підтримки вашого здоров’я. Тож ви в цьому партнери. Фахівець/чиня надає вам рекомендації, скеровує на шляху, а за вами — остаточні рішення та, звісно, виконання призначень, дотримання здорового способу життя та інформування про зміни в стані. Ефективна взаємодія з медиками приносить значне покращення якості життя пацієнтів/ок.