Бонду не личить помада: як сучасні тренди вплинули на чоловічі образи в кіно, а потім щось пішло не так

Сучасний кінематограф переживає одночасний розквіт та трансформацію в умовах нових суспільних вимог. Режисери та сценаристи мусять дотримуватися суворих рамок, які продиктовані актуальними трендами. Подібне зробило свій відбиток на зображенні жінок та чоловіків як на великих, так і на малих екранах. Головних героїв показують інакше, ніж ще десятиліття тому.

Якщо аналізувати бойовики, то популярний чоловічий образ кіногероя 90-х, який рятує світ, перемагає ворогів, а у фіналі отримує кохання красуні ("5 елемент", "Смертельна зброя", "Руйнівник" зі Сталлоне), починає занепадати ще наприкінці століття. Мода на м'язистих брутальних чоловіків - відходить.

Фокус перемикається на талановитих аутсайдерів, які через власні переконання бояться реалізуватися. Та за сюжетом все ж долають сильніших опонентів, отримуючи дівчину мрії. Згадайте трилогію "Назад у майбутнє", Нео з "Матриці", "Людину-Павука" з Тобі Магвайреном чи фінал культового "Бійцівського клубу" Девіда Фінчера. 

(Фінальна сцена з "Бійцівського клубу”)

Незважаючи на вигляд героя, типова модель сюжету завжди залишалася однаковою: лицар долає умовного дракона та отримує принцесу. Образи змінювалися від сильних до слабких, бовдурів чергували з геніями, брутальні мачо виходили з моди і на противагу їм ставили сором’язливих зубрил, але сенс залишався тим же. І так все чергувалося б і далі, але стався... Гарві Вайнштайн.

Mi Too та кінофемінізм

Після скандалу з відомим голлівудським продюсером у 2017 році обертів набрав рух проти сексуального насильства Mi Too, який кардинально змінив розклад сил. Основні екранні чесноти кіногероїв: сила, брутальність, сміливість, наполегливість у стосунках, ризикованість, які працювали протягом всієї історії кінематографу, в один момент піддалися стигмації. 

Хоч напрям, коли жіночим кастам давали перевагу на екрані, почав розвиватися ще напередодні (провальний перезапуск "Мисливців за привидами" з леді-складом 2016 року тому приклад), та скандал з Гарві став каталізатором до пришвидшення. Студії, щоб розв'язати проблему, квапливо почали робити жіночі адаптації популярних франшиз або віддавати головні ролі героїням у типово чоловічих жанрах, зокрема, бойовиках. Так з'явилися "8 подруг Оушена" і “Хижі пташки (Та фантастична Харлі Квін)”. Але виявилося, що фільми з жінками, які поводяться на екрані, як чоловіки, не цікаві для широкого глядача та приносять менше прибутків. Історія про колишню дівчину Джокера та її подруг настільки провалилася в прокаті, що режисерці Кеті Янь навіть довелося виправдовуватися в інтерв'ю, а стрічку перейменували ще під час прокату, щоб змусити фанатів йти у кінотеатри. Не допомогло. 

Версія "Подруг" зібрала досить пристойну касу ($297.7 млн проти $70 млн офіційно витрачених на виробництво), але картина виявилася настільки посередньою, що лише лінивий не згадував про те, як вона не дотягує до трилогії Стівена Содерберґа. Версія з Клуні відродила інтерес до жанру фільмів-пограбувань та сформувала напрям діяльності індустрії на майбутнє - адаптація з Сандрою Буллок не заслужила навіть на сиквел. 

На збитковість вказує відсутність продовжень подібних історії, або переродження їх у великі франшизи та власні кіновсесвіти. 

Тому в кіно повернулися "сильні" чоловічі образи, але на противагу їм ставлять незалежних, самодостатніх жінок. І все було б гаразд, проте персонажі замість того, щоб співпрацювати разом та розвивати сюжет постійно конкурують один із одним. Більше того, їх протиставляють та порівнюють. 

Подібне яскраво видно у новому фільмі про Джеймса Бонда «007: Не час помирати». У двадцять п'ятій ювілейній стрічці про відомого шпигуна персонаж Деніела Крейґа «тьмяніє» на фоні жіночих образів. Коли в кадрі з'являється його протеже, то агент постійно опиняється на місці "другого пілота". 

Інший приклад - нова серіальна адаптація серії книг про американського ветерана Джека Річера, яку представив Amazon Prime Video у 2022 році. Головний герой - двометрова гора м'язів, кмітливий, компетентний, самодостатній, вихований та привабливий. Він амбітний та харизматичний, проте слухається та виконує накази офіцера поліції Роско, яка за жодними оцінками не дотягує до його рівня та немає причин чи важелів, щоб змусити дослухатися до своїх вимог. Це породжує алогізми сюжету, які творці спробували виправдати слабкою любовною лінією. І так чи не в кожній новій прем’єрі останніх років. 

ЛГБТ+

Інший рух, що виступає за права та сприйняття людей з різною орієнтацією, також зробив свій внесок у “новий” чоловічий кіновигляд. Появою геїв чи лезбійок у фільмах сьогодні мало кого можна здивувати. Одностатеві відносини більше не татуйована тема, навпаки, суспільство неохоче, але прийняло її, хто та щоб не казав. Але подібний вплив змінює підхід до зображення саме гетеросексуальних персонажів. 

У фільмі Deadpool персонаж Раяна Рейнольдса випробовує анальний секс під час розваг зі своєю дівчиною. У фантастичному ромкомі

"Зависнути у Палм-Спрінгз" від онлайн-сервісу Hulu герою так усе набридає в часовій петлі, що він погоджується на інтимний зв'язок з незнайомцем заради розваги. 

У третьому сезоні політичної драми "Картковий будинок" Френк Андервуд, якого втілив скандальновідомий Кевін Спейсі, цілує особистого охоронця Мічема, а потім разом з дружиною зваблюють його. Перелік можна продовжувати. 

Тобто чоловічі гетеросексуальні персонажі в сучасному кіно все частіше не проти приміряти інші непритаманні їм риси. Раніше подібного не було. 

Мультикультурність 

Етнічне різноманіття героїв на екрані в останні десятиліття цілком логічно розвивалося відповідно до розширенням різної глядацької аудиторії. Проте після протестів Black Lives Matter у 2020 році підбір акторського складу відповідно до расової приналежності почав зводитися в абсолют. Відтепер умовний "білий" чоловік не може з'являтися на екрані самостійно протягом всього фільму. Компанію на майданчику йому мають складати представники щонайменше двох етносів. 

У фантастичному фільмі "Після Янґа" Колін Фарел одружений з чорношкірою Кірою, яку втілила британська модель ямайського походження Джоді Тернер-Сміт. Пара всиновлює дівчинку з Китаю, яка також має робота-няньку азіатської зовнішності. Так, на думку кінотворців, має виглядати сім'я майбутнього. 

У новому фільмі головного містика Голлівуду М. Найт Ш'ямалана «Стук у двері» (англ. "Knock at the Cabin" 2023), головні герої - це пара геїв, які мають прийомну доньку Вень. 

У фільмі іншого іменитого режисера Даррена Аронофскі "Кит", який став тріумфальним повернення на великі екрани зірки 90-х Брендона Фрейзера, також "грішить" мультикультурністю. В драмі чоловік на ім'я Чарлі покинув сім'ю заради коханця. Згодом той помер, а головний герой почав заїдати горе та швидко набрав вагу. Раптом йому випадає шанс налагодити стосунки з 17-річною донькою, а допомагає в цьому подруга та медсестра Ліз, яка має в'єтнамське походження. 

Поява акторів з азіатською зовнішністю часто зумовлена досить прагматичним бажанням продюсерів фільму зібрати кращу касу під час прокату в Китаї, де аудиторія глядачів кінотеатрів може вимірюватися не мільйонами, а мільярдами проданих квитків.  

Повернення до витоків 

Але кожна дія має протидію. В останні роки все частіше почали з'являтися фільми, де головний чоловічий персонаж не має згаданих рис і з кожним роком явище набуває все виразніших рис. Сюди варто віднести франшизу про кілера Джона Уіка з всенародним улюбленцем Інтернету Кіано Рівзом. У фільмах показують стильне ультранасилля, яке чинить головний герой подібно до популярних відеоігор-шутерів. При цьому він не сумує за померлою дружиною, має колишню та з повагою ставиться до персонажів різних статей, релігій чи рас. До слова, вбиває він їх також не вибірково.  

Екшенбойовик 2022 року від Netflix "Сіра людина" практично цілком копіює класичні американські бойовики кінця минулого століття. Раян Ґослінґ грає суперагента, який рятує та захищає викрадену дочку колишнього керівника. Він крутий, мовчазний та випромінює маскулінність без жодних додаткових умов. 

"Джентельмени" Гая Річі також у цьому переліку. Незважаючи на всі перипетії сюжету, Метью Макконахі, він же гангстер Мікі Пірсон у стрічці, встигає врятувати свою дружину від зґвалтування лиходієм у фіналі, навіть якщо для цього потрібно пробігти пів шляху з мало не зламаною ногою. 

Повернення до “старого” може свідчити, що кінобоси схиляються до перегляду свого ставлення щодо сучасних чоловічих персонажів у кіно. Терези опускаються на користь перевірених образів замість тих, які диктують сучасні тренди. Лицар, який приборкує дракона та одружується з принцесою - це та формула, яка від зміни ролей втрачає, а не здобуває. Вони подобаються глядачам різних поглядів та переконань, а головне - приносять стабільний прибуток.

___________________________________

Післямова, або ну який же він цей “новий чоловічий образ у кіно”?

Чоловічий кінообраз за останні 10-20 років …не змінився. Насправді, зміни сталися в тому, як чоловіків почали показувати в фільмах та, як вони себе в них поводять. 

Не можна сказати, що раніше канон героя - перекачаний секстський расист, а сьогодні толерантний бодіпозитивний інтелігент. Насправді - це стереотип. Чому? Ну якщо коротко… 

Поява та поширення телебачення збільшила глядацьку аудиторію. Замість умовної “білої сім’ї” із середнім достатком фільми стали доступними для всіх. Покращувалася ситуація з правами національних меншин. Через це наприкінці 60-х почали занепадати популярні спагеті-вестернів, які диктували канонічні образи, де основний герой уособлював ковбоя, який не терпів “червоно- та чорношкірих” чи мексиканців, мав брутальну зовнішність та успіх у жінок. Кінороби почали шукати нові образи. 

У 80-90-х на екранах почали з’являтися персонажі різних видів та рас. Наприклад, у "Міцний горішок 3" Джон МакКлейн рятує місто разом з чорношкірим "самаритянином" від німецьких терористів і всі сприймали подібне як належить. Акторами класичних бойовиків стають Семюел Л. Джексон, Веслі Снайпс, Вілл Сміт, Антоніо Бандерас, Джекі Чан врешті решть. Тобто проблеми расовості, толерантності в кіно зрушила добрих років 50 тому, але сьогодні прослідковуються інші тенденції до розширення мультикультурності. Коли в кіно існує сім'я "білий чоловік, чорна жінка і дитина азіат", або інші варіанти.

Щодо жінок. Раніше також знімали фільми про жінок у бойовиках. Наприклад, в класичному "Термінатор 2. Судний день" головна героїня фільму Сара Конор. Вона намагається відвернути повстання роботів не тому, що хоче врятувати людство, а тому, що машини загрожують її сину - Джону. Тобто нею рухають материнські інстинкти, що пояснює мотивацію. Або, наприклад, головна героїня фільму "Чужий" Еллен Ріплі. Вона разом з командою рятується від монстра на космічному кораблі і залишається сам на сам з ним у фіналі, а не їде вбивати чудовисько, щоб самоствердитися чи щось інше.

Натомість у сучасному кіно жіночі мотиви або розмиті, або повторюють чоловічі. Це, в свою чергу, впливає на останніх, бо їх починають протиставляти, а ті поводять себе нелогічно. Це яскраво видно на прикладі нового фільму про Бонда - персонаж залишився той самий, але поводить себе геть по-іншому. Або коли сильний, розумний герой в серіалі про "Джека Річера" безпричинно дослухається до слабшого (сценарно, а не фізично - авт.) персонажа офіцерки поліції.

Саме тому зараз стільки ребутів і ремеків класичних бойовиків чи фільмів. У них той самий персонаж (який виглядає так само, має ті ж самі риси та передісторію) починає поводити себе інакше, відповідно до впливів нових рухів та трендів. Тобто якийсь умовний Рембо з "Перша кров" заходить у кафе і замовляє собі не гамбургер з м'ясом, а соєве латте.

В той же час, чітких рамок також не існує. Не можна сказати, що раніше знімали лише так, а сьогодні інакше. Все відбувалося поступово, схоже до дифузії. Поруч досі вживаються картини, де зображають чоловіків по-різному, або жінки у бойовиках, де їхні дії цілком виправдані, наприклад, “Анна” Люка Бессона 2019 року. Проте в цьому симбіозі прослідковуються характерні ознаки для нового або колишнього кіно.

Автор: Михайло Чорнопиский