4 грудня – Варвари за новим календарем. Її вважають покровителькою артилеристів

4 грудня Православна церква України відзначає Варвари за новим календарем. До переходу на новоюліанське літочислення Великомученицю згадували 17 грудня. Цікаво, що українські артилеристи вважають святу Варвару своєю покровителькою.

Що відомо про святу Варвару?

Люди вірять в особливу, дану Богом благодать святій Варварі – рятувати людей від раптової смерті, мору та інших несподіваних лих. У житії святої описано, що великомучениця Варвара благала Бога позбавляти від раптової смерті і хвороби всяку людину, яка буде молитовно згадувати її страждання.

Свята великомучениця Варвара жила в III столітті в місті Іліополі Фінікійському (нині Баальбек, місто у Лівані). Вона була єдиною донькою у свого батька Діоскора, знатного і багатого язичника. Варвара була дуже красивою. Оберігаючи доньку від надмірної уваги женихів, батько замкнув дівчину у вежі, де нею опікувалися виховательки та служниці. Саме від них свята Варвара дізналася про віру Христову і, коли батько був у далекій подорожі, прийняла хрещення.

Як загинула свята Варвара?

Коли дізнався про це деспотичний Діоскор, то, засліплений люттю, захотів вбити доньку. Він її сильно побив, закрив в тісній кімнаті без вікон і морив голодом та спрагою. Потім вирушив до правителя тієї країни Мартіана і доніс на власну доньку, відрікшись від неї. Далі численним страшним і публічним тортурам піддавав святу Варвару вже Мартіан. Люди, які співчували святій, теж піддавалися тортурам і стратам. Врешті осатанілий батько, бачачи, що донька ніколи не зречеться віри Христової, власноруч відтяв їй зі злості голову. Сталося це у 306 році. Передання свідчить, що Діоскора і правителя Мартіана раптово спіткала кара Божа: після страти обидва були вбиті грозою, а тіла їхні були спалені блискавкою в попіл.

Мощі святої Варвари перебували в місті Іліополі до VI століття, потім їх було перевезено до Константинополя. Звідти – до Києва, і ось вже понад девʼятсот років вони почивають на нашій українській землі.

Володимирський собор у Києві

Чудотворні мощі цієї святої прибули до Києва на початку ХІІ століття, коли з Візантії їх привезла донька імператора Олексія Комнина Варвара. Тоді вона стала дружиною правнука Володимира Великого, онука Ярослава Мудрого, київського князя Святополка Ізяславича, у хрещенні Михаїла. З нагоди цієї події князь збудував у Києві кам’яну церкву на честь свого небесного покровителя архістратига Михаїла і з шаною поклав там мощі святої великомучениці Варвари.

«До цих мощей впродовж багатьох століть приходили вклонитися мільйони паломників, багато чудесних зцілень відбувалося біля них. В день пам՚яті святої Варвари її чесні мощі урочисто обносили навколо Михайлівського собору, до якого завжди сходилось багато людей. На початку 18 століття Київським митрополитом Іоасафом Кроковським був складений акафіст великомучениці Варварі, який і донині співається перед святими мощами», - розповідає Православна церква України.

Коли в 1937 році радянська влада підірвала Михайлівський Золотоверхий монастир, то мощі святої Варвари після зміни кількох місць перебування у Києві перенесли в 1961 році до Володимирського собору, де вони перебувають донині.

Покровителька артилеристів

Свята Варвара вважається патроном артилеристів, саперів, військових інженерів, ракетників, ковалів, металургів, гірників, рудокопачів, а також усіх робітників, що працюють з вогнем, вибухівкою або гарматами. До великомучениці звертаються за захистом від грому, вибухів, раптової смерті тощо. Ці вірування пов'язані із епізодом з житія святої — після її трагічної загибелі блискавка уразила її кривдників.

У іспанській, італійській та французьких мовах словосполученням «свята Варвара» позначають артилерійський льох фортеці або корабля; це походить від традиції ставити статую святої великомучениці біля льоху як оберіг від раптового вибуху. Так само статуї Варвари розміщували у шахтах європейських країн, а також серед культурної спадщини предметів гірничого мистецтва.

Сьогодні, 30 листопада – День Андрія за новим церковним календарем. Народно-християнське свято, вважається днем пам'яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових — Андрія Першозваного. Раніше його відзначали 13 грудня.

Про це повідомляє Православна церква України у своєму фейсбуці.

«Згідно з Новим Завітом, Андрій був першим із 12-ти апостолів, кого Господь Ісус Христос покликав до служіння, тому в православній традиції його називають Протоклітом – Першозваним.

Він народився між 5 і 10 роками після Різдва Христового у місті Вифсаїда в Галілеї. Його батьками були Іона та Йоанна. Андрій та його брат Симон (якого пізніше Спаситель назвав Петром) були звичайними рибалками на Тиверіадському озері, тож, коли Христос покликав братів слідувати за Собою, Він сказав, що зробить їх «ловцями людей» (Мф. 4: 19)», - розповідає українська церква.

Ким був Андрій Першозваний?

Існує літописний переказ про заснування Києва, який наводиться Нестором-літописцем у «Повісті временних літ». Згідно з Євангеліями та апокрифами, Андрій, один з дванадцяти апостолів, брат Петра, рибалив на Тіверіадському озері. Він входив до громади Іоанна Хрестителя (ймовірно при Кумранському монастирі), поки його першим не покликав Ісус Христос до числа апостолів, і тому він був іменований Первозванним. Після П’ятидесятниці, коли на апостолів зійшов Святий Дух, Андрію за жеребом випало проповідувати слово боже у східних країнах: Малій Азії, Фракії, Таврії, Іверії, Скіфії. Пізніше, за розпо­рядженням римського магістрату, його було розіп’ято на Х-подібному хресті в грецькому місті Патри. Тому Андрія Первозванного часто зображують з його атрибутом — косим хрестом (наприклад, храмова ікона в Андріївській церкві).

Трудами святого апостола Андрія виникали християнські церкви, яким він ставив єпископів і священство. Останнім містом, куди прийшов Першозванний апостол провіщати Істинного Бога, і де йому судилося прийняти мученицьку кончину, було грецьке місто Патри, що знаходиться в гирлі затоки Корінфа.

У стародавніх Патрах апостолу Андрію надав гостинність якийсь Сосій, якого він позбавив від невиліковної хвороби. Святий Андрій зцілив також і римлянина Лесвіоса – градоначальника Патр , який також страждав важкою недугою. Завдяки цьому і Лесвіос і багато інших увірували і Істинного Бога. Коли дізнався про це римський імператор, то дуже розгнівався і надіслав в Патри нового градоначальника, ідолопоклонника Егеата. Однак незабаром дружина Егеата Максимила важко захворіла. Апостол Андрій врятував цю жінку, що знаходилася при смерті. Упертий Егеат самолюбиво запропонував плату Святому Андрію. Апостол відмовився, пояснивши; “Мою плату , Егеате, мені дасть Бог…”

Як загинув Андрій Першозваний?

Непохитна віра Святого зробила Егеата ще впертішими. Він прийняв жорстоке рішення піддати Святого тортурам. Однак йому не вдалося відразу втілити в життя свій мстивий задум, так як імператорським указом він був викликаний до Риму. При поверненні в Патри Егеат дізнався, що Максимила і його брат Стратоклій прийняли християнство. Егеат піддав апостола Андрія варварським тортурам. Потім він наказав розіп’яти Святого. З радістю прийняв святий Андрій Першозванний рішення правителя і з молитвою до Господа сам зійшов на місце страти. Егеат велів розіп’яти апостола на хресті на зразок букви X, щоб не вбиваючи цвяхів у його руки і ноги, не викликати швидкої смерті і продовжити страждання Святого. Перебуваючи на хресті , апостол Андрій невпинно молився, а також продовжував проповідувати городянам. Перед розлученням його душі з тілом небесне світло осяяло хрест Андрія, і в його сяйві апостол відійшов у вічне Царство Боже. Мученицька смерть апостола Андрія Першозванного послідувала близько 66 року після Різдва Христового.

Християни з любов’ю і благоговінням зняли тіло Святого з хреста для поховання, а згодом на місці тортур Святого спорудили величний храм в ім’я апостола Андрія Першозванного.

Апостол Андрій Першозваний благословив Київ

Літопис описує подорож апостола Андрія з Корсуня до Риму через Руську землю, розповідає про те, як він поставив хрест на дніпрових кручах та провістив виникнення осіянного Божою благодаттю Києва. Переказ про апостола Андрія знайшов своє широке застосування й у світській ідеології. Саме з XI століття у гострій боротьбі з Константинополем і Римом Київська Русь прагнула утвердити свою самостійність, заявити про незалежний політичний курс. Не тільки релігійне, але й політичне значення оповіді про Андрія Першозванного добре розумів Петро І, за часів якого в 1699 році була заснована найвища нагорода Російської імперії — орден Андрія Першозванного, а на кора­блях військового флоту Росії з’явився біло-блакитний Андріївський стяг. Варто відзначити, що другою особою, яка одержала орден Андрія Першозванного, був український гетьман Іван Мазепа. Політику незалежності православної церкви і держави продовжила дочка Петра І імператриця Єлизавета, на замовлення якої і збудовано в Києві церкву Андрія Першозванного.

Андріївська церква в Києві

Одна з найвідоміших церков Києва, та й, напевно, всієї України — Андріївська церква, була побудована в 1754 році за наказом імператриці Єлизавети Петрівни. Спроектував її Бартоломео Растреллі. 

Місце для церкви обрали не випадково. За легендою, саме на цій горі Андрій Першозванний під час своєї подорожі поставив хрест, ознаменувавши таким чином початок будівництва нового міста з безліччю церков. Цікаво, що перші три камені в фундамент Андріївської церкви в Києві імператриця заклала своїми руками. Освятив її Київський митрополит Рафаїл Заборовський. Церква поставили на спеціальну споруду — стилобат, щоб ґрунтові води не підмивали будівлю і воно не просідала вниз по схилу.

Після смерті Єлизавети Петрівни долею Андріївської церкви майже не цікавилися. Величну і прекрасну, Андріївську церкву закривали на ремонт через її аварійний стан. Усередині церкви птахи вили  гнізда, а в 1815 році сильна буря і зовсім зірвала в храмі купола. Їх відремонтували тільки в 1825-1828 роках. Цікавий факт — до церкви тричі била блискавка. Найсильніший удар був в 1892 році. Вона не потрапила в псаломщика, зіпсувала штукатурку з трьох вікон і позолоту, обвалилася люстра.

З 1968 року Андріївська церква була філією заповідника "Софія Київська". Пізніше, в 2008 році, її передали Української Автокефальної церкви. Почалися регулярні богослужіння.

Видатними пам’ятками церкви, крім унікального і багатого внутрішнього декору і липового позолоченого іконостасу червоного кольору, є частина мощей Андрія Першозванного і Євангеліє в дорогоцінному окладі — подарунок Імператора Олександра.